Християнський  вчений  Юлій  Африкан29  пояснює  це непорозуміння єврейським законом (Повтор. 25, 5-10), за яким, якщо ізраїльтянин  вмирав  бездітним, то  його  брат повинен  був одружитися на його жінці. Першонароджений від цього шлюбу вважався сином спочилого “і не буде стерте ім’я його з Ізраїля” (Повтор.25.6). Це також стосувалося братів від різних батьків, але однієї матері. Такими були Яків та Ілій. Їхня мати, Еста, спочатку була одружена з батьком Якова, а потім — з батьком Ілія. Отже, коли один з її синів помер бездітним, то інший, Яків, одружився з його жінкою і відновив сім’я свого брата народженням Йосипа. Саме тому, св. Лука виводить рід Йосипа через Рисая, сина Зоровавеля, та Ілія, а св. Матфій — від Зоровавеля, через Авіуда, іншого сина Зоровавеля, та Якова. Подібним чином пояснюється і родовід Салафіїля.

Для того, щоб наблизитися до розуміння земної місії Спасителя, нам необхідно користуватись комплексно не лише Євангеліями, але й усім Св. Письмом. Адже, при поглибленому вивченні історії певної країни чи народу, історику також необхідно користуватись різноманітними джерелами. Те, про що змовчав один євангелист, обов’язково розповідає інший. Аналізуючи Старо­завітне   Писання,   можна   збагнути   алегоризм   та   символізм Новозавітних письменників. В Євангеліях неодноразово вказується на цей зв’язок між Заповітами (Мф.21.42; 22.29; 26.54; Мк.12.10, 24; 14.49; 15.28; Лк.4.21; 24.27, 32, 45, Ін.2.22; 5.39.47; 7.15, 38, 42), найяскравіше — в словах Ісуса Христа: “Дослідіть Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, – вони ж свідчать про Мене!” (Ін. 5.39). Досліджуючи Новозавітне Писання, не можна виривати з нього певні вислови, оскільки втрачається загальний зміст. Євангеліє – Слово Боже, тому в Ньому немає нічого другорядного. Наприклад, ті топографічні дрібниці (Лк. 24.13), які, зрозуміло, передавались побіжно30, та розповідь євангелистів про себе теж свідчать на користь позиції Церкви. Ідеться про те, що автори не звеличують себе (як би це робили самозванці), і навіть вказують свої недоліки, або взагалі про себе не згадують.

_________________
29 Еп. Аверкий  “Руководство к изучению Священнаго Писания Новаго Завета”, ч.І
30 Адже ціль написання Євангелій, як вже йшлося, полягала в точному переданні життя і вчення Христа