За   радянських   часів   широко   видавалась   атеїстична література, автори якої намагались спотворити Священні тексти і спонукали читачів до богозневаги. До того ж, вони вміло користувалися релігійною безграмотністю суспільства і наполегливо нав’язували йому свій схиблений погляд на релігію. Їхні праці вражають своєю неприхованою упередженістю і зухвальством. Це виявляється передусім у тім, що автори, підкреслено нехтуючи правилами граматики, писали з малої літери такі слова, як “Бог”, “Св. Дух”, “Божа Матір”  тощо. Окрім того, вони у своїх “дослідженнях” посилались переважно на подібні праці колег-атеїстів, або й взагалі, не обтяжували себе додатковою працею. Частенько атеїсти у боротьбі з Богом використовували ті ж методи, що й єретики минулих століть. З огляду на все це, атеїстичну літературу не можна назвати серйозним науковим напрацюванням, оскільки їй не вистачає об’єктивності та послідовності. Отже, вона аж ніяк не може заслуговувати на авторитет.