Окрім того, читачі мали можливість іноді бачитися з апостолами і переконуватись у достовірності написаного. Св. ап. Павло вказував, навіть, ознаки (2 Сол. 3.17-18), за якими можна відрізнити оригінал і застерігав: “Деякі є, що вас непокоять і хочуть перевернути Христову Євангеліє. Але якби ми, або Ангел з неба почав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, – нехай буде проклятий!” (Гал. 1.8.).  Якщо виникав сумнів, то можна було б звернутися до Церкви, яка отримала текст безпосередньо від апостолів. Святий Іриней Ліонський (П ст.) з цього приводу писав: “Непотрібно шукати істину в когось іншого, якщо її можна легко отримати від церкви… . Якби виникла суперечка стосовно якогось важливого питання, то хіба не варто було б звернутися до найдревніших церков, які спілкувались з апостолами, і від них отримати достовірну інформацію, стосовно цього?” (“Проти єресей”, кн. III, 4.1.)1. У своїх посланнях апостоли нагадували християнам про передане ними усно (2 Сол. 2.5; 2 Петр. 3.1), що свідчить про можливість в той час перевірити достовірність змісту Євангелій шляхом порівняння його з апостольською проповіддю. Безумовно, усна проповідь для більшості віруючих мала більший авторитет, ніж письмовий виклад земного життя Ісуса Христа, однак, тогочасні реалії диктували свої вимоги. Безпосередні учні Спасителя та свідки Його чудес поступово залишали земний світ і виникала нагальна потреба передавати людству у письмовій формі розповідь про спасительну місію Христа. З іншого боку, це стало б обгрунтованою відповіддю на звинувачення й наклепи язичників та юдеїв. У зв’язку з гоніннями новозавітні тексти  було дуже  важко  зберегти. Християнська церква фактично являла собою ледь не конспіративну організацію, члени якої перебували в тісних стосунках між собою і з великою  увагою дотримувались   апостольських   настанов.   Ці обставини, певною мірою також сприяли перевірці достовірності євангельського тексту, оскільки за них можна було легко визначити авторство і час написання твору.

_________________
1 “Ранние отцы Церкви”, Брюссель 1988 г. изд-во “Жизнь с Богом”, с.633.