Отже, новозавітні книги, завдяки авторитету своїх авторів, відразу були визнані Церквою канонічними і шанувались нарівні зі старозавітними, про що свідчить св. ап. Петро, називаючи їх “Писанням” (2 Петр. 3.15-16). Вагомим аргументом на користь позиції Церкви є також широке цитування мужами апостольськими2, їхніми учнями та християнськими апологетами ІI-го ст. євангельських текстів. В деяких своїх книгах мужі апостольські чітко вказують на те, що посилаються саме на апостольські твори. Зокрема, ап. Варнава († 70.) наводячи слова Спасителя з Євангелії від Матфія: “багато кликаних, але мало вибраних” (Мф. 20.16.),  додає “як написано”3. Священномученик Юстин Філософ († 138 р.) у своїй апології “Розмова з Трифоном-юдеєм” наводить близько 127-ми цитат з Євангелій від Матфія та Івана і навіть свідчить про практику читання на зібраннях християн “достопам’ятностей апостолів, які називаються Євангеліями”4.  Широко обізнаним з євангельським текстом був і сщмч. Іриней Ліонський (II ст.), що видно з того, з якою легкістю він користується ним у своїй “З-тій книзі проти єресей” (VIII,I): “Сам Господь, Який наказує “віддавати кесареве кесарю, а Богові — Боже” (Мф. 22.21). і називає кесаря кесарем, а Бога – Богом. Подібним чином Він пояснює слова “не можете служити двом панам” (Мф. 6.24 (ав.) і каже: “не може служити Богу і мамоні, “Бога називаючи Богом, а мамону тим, чим вона є… вчить учнів, служачи Богу, не покорятися їй і не ставати її рабом. Оскільки каже: “хто чинить гріх, той раб гріха” (Ін.8.34 (ав.) 5.Він також називав Св. Писанням не лише книги Старого Заповіту, але й Нового, до складу якого долучив і чотири Євангелії6. Одним з незаперечних доказів того, що в середині І ст. всі книги Нового Заповіту були відомі Церкві й користувались авторитетом є послання св. Полікарпа, єпископа Смирнського († 156 р.), учня св. ап. Івана, до Фнлипян, яке фактично написане словами Євангелій та апостольських послань. Ще один учень св. ап. Івана, св.Папій Ієрапольський,   за   свідченням   церковного   історика   Євсевія Кесарійського (Церк. історія 3.39), написав “Пояснення висловів Господа”7.

_________________
2 Мужі апостольські – безпосередні учні апостолів
3 Иванов А. “Руководство к изьяснению Священнаго Писання Новаго Завета” С.-Петербург, 1894 г., с.15
4 там же
5 “Ранние отцы Церкви”, Брюссель, 1988 г., изд-во “Жизнь с Богом”, с.642.
6 там же, с.622
7 Иванов А. “Руководство к изьяснению Священнаго Писання Новаго Завета”, С.-Петербург, 1894 г., с.8