До нас, на жаль, дійшли лише уривки цього твору, найцікавіший з яких наводить Євсевій Кесарійський: “Марк, тлумач Петра, з точністю записав усе, що запам’ятав, але не дотримувався порядку слів та діянь Христових, оскільки особисто не був з Господом і не слухав Його. Згодом, він, як сказано, був з Петром. Але Петро викладав вчення з метою задоволення потреб слухачів, а не для того, щоб передати Господні бесіди в певному порядку. Тому Марк ані трохи не згрішив, коли змальовував деякі події так, як дозволяла йому пам’ять. Він турбувався про те, щоб не оминути чи переінакшити чогось із почутого… Матфій записав бесіди Господа єврейською мовою, а перекладав їх хто як міг” 8. В передмові до своєї книги св. Палій писав: “Я спілкувався не з тими, які пригадують чужі слова, а з тими, які дотримуються заповідей, переданих від Господа для віри, що походять від самої істини. Якщо мені щастило зустріти когось із тих, які спілкувалися зі старцями, то я з увагою розпитував про вчення старців. Наприклад, що говорив Андрій, що – Петро, що — Пилип, що — Фома, що — Яків, що — Іван чи Матфій, або хтось з інших учнів Господа: Арістон чи пресвітер Іван. Я гадав, що від письмових свідчень не матиму тієї користі, яку можна отримати від живого проникливого голосу” 9. Отже, видно, що автор провів справжню історично-дослідницьку працю, яка варта уваги та довіри і свідчить про серйозне ставлення до минулого вже в той час. Однак, богослів’я св. Палія Ієрапольського не можна назвати винятком з правил. Свідчення отців Древньої Церкви про ті чи інші тогочасні події та звичаї не є випадковими. В перших століттях по Різдві Христовому велику небезпеку для молодої Церкви, окрім відкритих гонінь, складали також гностичні єресі, які претендували    на    володіння    істинним    вченням.  Мужам апостольським та апологетам необхідно було не лише вірно витлумачити Св. Письмо та Св. Передання, але й вказати джерела їх отримання. На думку Іринея Ліонського, безперечним доказом авторитету в цьому питанні саме християнської Церкви є існуюча в ній апостольська преємственність. Він писав: “Ми можемо назвати призначених апостолами в церкви єпископів та їх наступників, які не вчили і не знали нічого подібного до того, чим ці (єретики) марять … (III.3.1.),

_________________
8 Иванов А. “Руководство к изьяснению Священнаго Писання Новаго Завета”, С.-Петербург, 1894 г., с.8
9 Архиеп. Филарет “Историческое учение об отцах Церкви”, Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1996 г., т.І, с.49
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13