ПРО ВИКОРИСТАННЯ СВЯТОЇ ВОДИ

Все наше життя поряд з нами велика святиня - свята вода.

Освячена вода є образ благодаті Божої: вона очищає віруючих людей від духовної скверни, освячує та зміцнює їх до подвигу спасіння в Бозі.

Ми вперше занурюємося в неї при хрещенні, коли при прийнятті цього таїнства тричі буваємо занурені в купіль, наповнену святою водою. Свята вода в таїнстві Хрещення омиває гріховні нечистоти людини, обновляє і відроджує її в нове життя у Христі.

Свята вода обов’язково присутня при освяченні храмів та всіх предметів, що вживаються при богослужінні, при освяченні житлових будинків, споруд, різних речей.

Нас окроплюють святою водою під час хресних ходів, під час молебнів.

У Хрещенський (Богоявленський) святвечір (переддень Богоявления) кожен православний християнин несе додому посудину зі святою водою, дбайливо зберігає її як найбільшу святиню, з молитвою причащаючись святою водою у хворобах та всякій немочі.

Йорданська вода, як і святе Причастя, приймається віруючими тільки натщесерце.

«Освячена вода,- як писав святитель Димитрій Херсонський, - має сили до освячення душ і тіл усіх, хто користується нею». Вона, коли прийнята з вірою і молитвою, лікує наші тілесні хвороби.

Свята вода гасить полум’я пристрастей, відганяє злих духів - ось чому окроплюють святою водою оселю та всяку річ, котру освячують.

Преподобний Серафим Саровський після сповіді паломників завжди давав їм скуштувати з чаші святої Богоявленської води.

Преподобний Амвросій Оптинський смертельно хворому надіслав пляшку зі святою водою - і невиліковна хвороба на здивування лікарів відійшла.

Преподобний Серафим Вирицький завжди радив окроплювати продукти і саму їжу Хрещенською  ( тобто Богоявленською )  водою, яка, за його словами, «сама все освячує».

Коли хто-небудь сильно хворів, старець Серафим благословляв приймати по столовій ложці освяченої води через кожну годину. Старець казав, що сильніших ліків, ніж свята вода та освячена олія, - немає.

на початок


ЯК БУЛО ВПЕРШЕ ЗВЕРШЕНО ОСВЯЧЕННЯ ВОДИ

Освячення води прийняте Церквою від апостолів та їх наступників. Але перший приклад, поданий Самим Господом, коли Він занурився в Йордан і освятив все єство води. Не завжди вода потребувала освячення. Були часи, коли все на землі було чисте і святе.

« І побачив Бог все, що Він сотворив - мовиться в книзі Буття, - добре воно» (Бут.1:31). Тоді, до гріхопадіння людини, все творилося Словом Божим, все оживотворювалося Духом Святим, Який носився над водою. Все на землі було закарбоване всеосвячуючим благословенням Божим, і тому всі земні стихії служили для користі людини: підтримували життя, оберігали від руйнування тіло. Живучи в цьому гармонійному, райському оточенні, людина, за обітницею Божою, мала бути безсмертною, бо «смерті Бог не створив» (Прем. 1:13).

Але людина сама, через спілкування з духом нечистим, прийняла в свою душу зерно нечистоти. І тоді Дух Божий відступив від нечистого створіння: « І сказав Господь [Бог]: не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми [цими], тому що вони плоть» (Бут. 6:3).

Тепер все, до чого доторкалися руки грішників, ставало нечистим, все зробилося знаряддям гріха, а тому позбавлялось благословення Божого і піддавалося прокляттю. Стихії, що служили раніше людині, змінилися. Земля тепер приносить терня і бур’яни, просочене тлінням повітря стає небезпечним, а іноді і смертоносним. Вода, зробившись стоком нечистот, стала заразною, небезпечною і тепер в руках Правосуддя Божого почала виступати знаряддям покарання нечестивих.

Але це не означає, що людство було позбавлене святої води. Виведене Мойсеєм зі скелі джерело виносило, звичайно, не просту воду, але воду особливу. Не простою була вода в джерелі самарянки, що було викопане праотцем Яковом та освячене пізніше бесідою Спасителя біля цього джерела. Поняття про святу воду зустрічається ще в Старому Завіті: «і візьме священик святої води у глиняну посудину»         (Числ. 5;17).

Коли ж настала повнота часу, Господь наш Ісус Христос з’явився на Йордані, щоб освятити водне єство і зробити його джерелом освячення для людини.

Через це, при Хрещенні Господньому на Йордані як би повторилося диво творіння: відкрилися небеса, зійшов Дух Божий і почувся голос Отця Небесного: «Цей є Син Мій Улюблений, у Якому Моє благовоління»  (Мф.3:17).  Так, після гріхопадіння людини вперше звершилося освячення води.

на початок


Навіщо ж Церква знову і знову освячує воду, коли вона освячена вже Хрещенням Самого Сина Божого?

Ми, впалі, хоча і оновлювані благодаттю Божою, люди, завжди, до смерті, носимо в собі сім’я древньої гріховної нечистоти, і тому завжди можемо грішити, і тим самим знову і знову вносити до оточуючого світу нечистоту і тління. Тому Господь наш Ісус Христос, вознісшись на небо, залишив нам своє живе і животворне слово, дарував віруючим право силою віри і молитви зводити на землю благословення Отця Небесного, зіслав Утішителя, Духа істини, Який завжди перебуває в Церкві Христовій, щоб Церква, всупереч невичерпному в серці людському сімені гріха і нечистоти, завжди мала невичерпне джерело освячення і життя.

Зберігаючи цю заповідь Господню, Свята Церква Словом Божим, таїнствами і молитвою освячує завжди не тільки саму людину, але і все, чим вона користується у світі. Цим Церква ставить межу поширенню гріховних нечистот, запобігає примноженню згубних наслідків наших гріхів.

Церква освячує землю, випрошуючи їй у Бога благословення родючості, освячує хліб, що служить нам їжею, і воду, що утамовує нашу спрагу.

Без благословення, без освячення чи могли б ця тлінна їжа та пиття підтримувати наше життя? «Що не види плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе» (Прем. 16:26).

Звідси ж і виникає відповідь на запитання: навіщо Церква освячує воду?

Освяченням води Церква повертає водній стихії первісну чистоту і святість, зводить на воду, силою молитви і Слова Божого, благословення Господнє і благодать Пресвятого і Животворчого Духа.

на початок


ЧОМУ ВОДА ОСВЯЧУЄТЬСЯ В ОСОБЛИВИХ ПОСУДИНАХ

Як і все в Церкві, посудина, в якій звершується освячення води, несе велике символічне значення.

Зовні водосвятна посудина схожа на потір для причастя. Посудина для освячення води є великою чашею на низькій підставці з круглою основою для поставлення її на стіл. Зі східного боку чаші є лунки, куди на початку водосвяття встановлюються три свічки - на образ Святої Тройці, Яка освячує і просвічує людей Божественною благодаттю. Як посудина і вмістище Божої благодаті, водосвятна чаша наближається у своєму символічному значенні до чаші євхаристії - потіру (у перекладі з грецького - посудина для пиття)  і так само як і потір, знаменує Пресвяту Богородицю і Приснодіву Марію, в лоні Якої утворилося людське єство Господа Ісуса Христа. Кругла основа чаші для водосвяття є знамення кола земної Церкви,сама кругла чаша, в яку наливають воду, знаменує Церкву Небесну, а всі разом є символом Богоматері, як найчистішого сосуду Божої благодаті.

Тими ж основними символічними значеннями володіє і купіль для хрещення. Ця посудина також виготовляється у вигляді чаші, лише значно більших розмірів, аніж водосвятна, та на високій підставці.

на початок


ЯК ЗВЕРШУЄТЬСЯ ЧИН ВЕЛИКОГО ОСВЯЧЕННЯ ВОДИ?

Чин освячення води, який звершується у свято Богоявления, називається великим через особливу врочистість обряду, пронизаного спомином Хрещення Господнього, у якому Церква бачить не тільки першообраз таємничого обмивання гріхів, але і справжнє освячення самого єства води, через занурення в неї Бога у плоті.

Вода, освячена за чинопослідуванням великого освячення, називається великою агіасмою (грецьке слово, що означає  «святиня»).

Велике водосвяття звершується іноді в кінці літургії, після заамвонної молитви, а іноді в кінці вечірні, після ектенії: «Доповнимо вечірню молитву нашу Господу»

Воно звершується на Літургії в самий день Богоявления, а також і в навечір’я Богоявления,  коли це навечір’я буває в який-небудь день седмиці, окрім суботи і неділі. Якщо ж навечір’я Богоявления буде в суботу, або в неділю, тоді велике водосвяття звершується в кінці вечірні.

У самий день Богоявления (6/19 січня) водосвяття звершується з урочистим хресним ходом, відомим під назвою «Ходу на Йордан».

Як у навечір’я Богоявления, так і в саме свято священнослужителі виходять для освячення води через Царські ворота. Перед винесенням Хреста ієрей, або архиєрей в повному облаченні тричі кадить чесний Хрест тільки спереду. Виносять Хрест на голові в передуванні двох свічконосців і дияконів з кадилами. Один зі священнослужителів несе Святе Євангеліє. У такому порядку вони йдуть до великих посудин, заздалегідь наповнених водою. Тут священнослужитель, який несе Хрест, знімає його з голови. Біля води він осіняє Хрестом на чотири боки і покладає його на застелений і прибраний стіл. Присутні запалюють свічки, настоятель, якому передує диякон зі свічкою, кадить тричі навколо стола, образ, клір і народ.

Починається Велике водосвяття співом тропарів: «Голос Господній на водах взиває промовляючи: прийдіть, прийміть усі Духа премудрості. Духа розуму. Духу страху Божого, явленного Христа», «Сьогодні освячується водна природа… » та інших. Потім читаються три паремії з книги пророка Ісаї    (35:1-10; 55:1-13; 12:3-6).

Великий старозавітний пророк тричі передвіщує Хрещення Господнє від Іоанна, звершене на межі двох Завітів. Він висловлює радість і надію Церкви про почерпання води від джерела спасіння: «Спраглі! Йдіть усі до вод... Шукайте Господа, коли можна знайти Його; прикликайте Його, коли Він близько. Нехай залишить нечестивий путь свій і беззаконник - думки свої, і нехай навернеться до Господа, і Він помилує його, і до Бога нашого, бо Він многомилостивий» (Іс. 55:1; 6,7). Потім читають Послання апостола Павла (1 Кор. 10:1-4) про таємничий прообраз хрещення юдеїв, в ім’я Мойсея серед хмари і моря, і про духовну їх їжу в пустелі і пиття від духовного каменя, який був образом грядущого Христа.

Потім читається Євангеліє від Марка (1:9-11), де апостол оповідає про саме Хрещення Господа.

Який разючий, високий і Божественний голос Церкви, яким вона кличе Господа з небес на земні води наші!

«Великий Ти Господи, і дивні діла Твої, і немає жодного відповідного слова на прославлення чудес Твоїх. Бо Ти волею Твоєю, все з небуття до буття привів: Твоєю державою тримаєш творіння, і Твоїм промислом будуєш світ. Перед Тобою тремтять усі сили небесні: Тебе сонце оспівує, Тебе славить місяць, Тебе оточують зірки: Тебе слухається світло: перед Тобою тремтять безодні: Тобі служать джерела. Ти простягнув небо як шатро: Ти утвердив землю на водах: Ти піском огородив море: Ти розлив повітря для дихання. Тобі служать сили Архангельські: Тобі вклоняються чини Архангельські - Бо Ти Бог неописанний, неосяжний і невимовний - Сам бо, Чоловіколюбче Царю, прийди і нині зішестям Святаго Твого Духа й освяти воду цю». Одночасно відбувається обкадження води. Освячення води при читанні молитви супроводжується триразовим благословенням її рукою пастиря при виголошенні слів: «Сам бо, Чоловіколюбче, Царю, прийди і нині зішестям Святого Твого Духа і освяти воду цю (також тричі дує на воду). І дай їй благодать визволення, благословення Йорданське: учини її джерелом нетління, даром освячення, гріхів відпущенням, недугів зціленням, демонів погубленням, для ворожих сил неприступною, ангельської кріпості наповненою», - це говориться про воду, якій випрошується наповненість Ангельською силою, а якщо проситься, то, значить, що з вірою, придбання водою такої таємничої сили можливе - і буде...

«Ангельської сили наповненою, щоб усі, що черпають і причащаються її, мали її на очищення душ і тіл, на зцілення пристрастей, на освячення домів, і на всяку користь вибрану... Сам і нині, Владико, освяти воду цю Духом Твоїм Святим. І дай усім, що доторкаються до неї і причащаються, і помазуються нею - освячення, здоров’я, очищення й благословення», - такими сильними і відповідально владними словами молиться ієрей.

А перед цим диякон возносить приблизно такі ж прохання:

«Щоб освятилася вода ця силою, дією, і зішестям Святого Духа, Господу помолимося.

Щоб на воду цю зійшла очищувальна дія Предвічної Тройці... Щоб була їй дана благодать визволення, благословення Йорданське, силою і дією і зішестям Святого Духа...

Щоб Господь Бог подав благословення  Йорданське і освятив воду цю...

Щоб вода ця, Дар Освячення, визволення від гріхів, стала на зцілення душі і тіла, і на всяку особливу користь...

Щоб вода ця приводила в життя вічне...

Щоб була вона на відігнання всякого підступу ворогів видимих і невидимих...

За тих, що черпають її і беруть на освячення домів...

Щоб вона стала на очищення душ і тіл усім, хто з Вірою черпає й причащається нею...

Щоб нам причащанням цієї води, невидимим явленням Святого Духа сподобитися наповнитися Освячення, Господу помолимось!».

Після закінчення читання всіх молитов священик тричі занурює чесний Хрест у воду, тримаючи його обома руками прямо, зі співом тропаря свята Богоявления:

« В Йордані хрестився Ти, Господи, і Троїчне явилося поклоніння, Отцівський бо голос засвідчив про Тебе, улюбленим Тебе Сином іменуючи; і Дух, у вигляді голубинім, сповістив слова ствердження. Явився Ти, Христе Божий, і світ просвітив, слава Тобі».

Священик, узявши посудину зі свяченою водою і кропило, кропить хрестоподібно на всі сторони. Потім до нього підходять для цілування Хреста, і кожного, хто приходить священик кропить освяченою водою.

Ще святитель Іоан Золотоустий казав, що свята богоявленська вода впродовж багатьох років, залишається нетлінною, буває свіжою, чистою і приємною, нібито лише в цю хвилину була зачерпнута з живого джерела.

Ось диво благодаті Божої, яке і зараз бачить кожен!

За віруванням Церкви агіасма - не проста вода духовного значення, але нове буття, духовно-тілесне буття; взаємозв’язок неба і землі, благодаті і речовини, і до того ж вельми тісний.

Ось чому Велика агіасма, за канонами церковними, розглядається як свого роду  нижчий ступінь Святого Причастя: у тих випадках, коли за скоєні гріхи на члена Церкви накладається єпітимія і заборона приступати до Святих Тіла і Крові, робиться звичайна для канонів заувага: «Тільки агіасму нехай п’є».

Багато хто помилково вважає, що вода, освячена у Хрещенський святвечір і вода, освячена в самий день Богоявления, - різні, але насправді і в навечір’я і в самий день Богоявлення при освяченні води вживається один і той же чин великого водосвяття.

Хрещенська (Богоявленська) вода - це святиня, котра має бути в кожній оселі православного християнина. Її дбайливо зберігають у святому кутку, біля ікон.

на початок


ЯК ОСВЯЧУЮТЬ ВОДУ НА МОЛЕБНІ, ЗАМОВЛЕНОМУ ВІРУЮЧИМИ?

Окрім богоявленської води, православні християни часто використовують воду, освячену на молебнях.

Молебний спів, або молебень, - це особливе богослужіння, при якому просять Господа, Божу Матір і святих про зіслання милості, або дякують Господу за отримання благ.

Молебні звершуються в храмі, або в приватних будинках. У храмі молебні звершуються після літургії і звершуються за проханнями і потребами віруючих. До таких молебних піснеспівів відносяться молитовні чини, що звершуються при благословенні різних предметів, за зцілення хворого, за тих, що вирушають у далеку подорож, за воїнів і так далі. На молебнях зазвичай буває чин малого освячення води.

Мале освячення води звершується Церквою також у день Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього і в день Преполовення, коли згадуються сповнені найглибшої таємниці слова Спасителя, сказані Ним жінці-самарянці: «Хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне» (Ін. 4:14).

Для малого освячення води (водосвяття) посеред церкви ставиться прибраний стіл, на який ставиться чаша з водою і покладаються Хрест і Євангеліє. Перед чашею запалюють свічки. Після виголосу священика читається псалом 142: «Господи, почуй молитву мою...». Потім співають: «Бог Господь» і тропарі: «До Богородиці щиро нині звернімося, грішні...», «Не замовкнемо ніколи, Богородице...». Під час цього священик кадить хрестоподібно воду.

Після читання псалма 50-го: «Помилуй мене, Боже...», тропарів та ектеній звершується кадіння храму або будинку (оселі).

Після закінчення виголошується прокімен та читається Апостол (Євр. 2:11-18), у якому святий апостол Павло говорить про Христа:

«А оскільки діти причетні плоті і крові, то і Він також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерти, тобто диявола, і визволити тих, що страхом смерті все життя трималися в рабстві. Бо не ангелів приймає Він, але приймає сім’я Авраамове. Тому Він повинен був у всьому уподібнитися браттям, щоб бути милостивим і вірним первосвящеником перед Богом, для умилостивления за гріхи народу. Бо оскільки Сам Він перетерпів, бувши спокушеним, то може й спокушуваним допомогти».

Потім читається Євангеліє (Ів.5:2-4): «Є ж у Єрусалимі біля Овечих воріт купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів. У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води, бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав».

Виголошується ектенія: «В мирі Господу помолимось», у якій підносяться прохання про освячення води. Зазвичай при цьому звершується кадіння води. Потім священик читає молитву на освячення води.

Іноді читається ще особлива молитва: «Боже великоіменитий,          Який твориш чудеса, що їм немає числа… »

Після прочитання молитов священик, узявши чесний Хрест Розп’яттям до себе, нижньою частиною його робить хрестоподібний рух по поверхні води, потім занурює весь Хрест у воду. Під час цього співають тропарі: «Спаси, Господи, людей Твоїх...» (тричі).

Потім ієрей цілує Хрест, вийнятий із води, і кропить всіх присутніх і всю церкву. Присутні цілують Хрест, а священик кропить кожного.

Після водосвяття кожен, хто замовив молебень, може отримати святу воду.

на початок


ЧОМУ ЦЕРКВА МОЛИТЬСЯ ПРО ВОДНІ ДЖЕРЕЛА?

«Головні з усіх потреб для життя людини - вода, вогонь, залізо, сіль, пшеничне борошно, мед, молоко, виноградний сік, олія й одяг: усе це благочестивим служить на користь, а грішникам може обернутися на шкоду» (Сір.39:32-33).

«...Який дар настільки необхідний для нас, як вода? - каже священномученик Іполит Римський. - Водою все омивається, і живиться, і очищається, і зрошується. Вода напоює землю, виводить росу, насичує виноград, приводить у зрілість колосся... Але для чого казати багато. Без води нічого з видимого нами не може існувати: вода настільки необхідна, що коли інші стихії мають оселю під склепінням небес, вона отримала для себе вмістище і над небесами. Про це свідчить сам Пророк, взиваючи: «Хваліте Його  небеса небес і води, які вище небес» (Пс. 148:4).

І Церква полум’яною молитвою взиває до Господа про викликання із надр землі води солодкої і щедрої. У колодязі, копання якого здійснюється після особливих молитов священика, - не проста вода: вже «копання криниці» освячується особливим чинопослідуванням.

«Даруй нам воду на цьому місці, солодку ж і смачну, достатню для потреби, не шкідливу для вжитку...» молиться священик і перший починає копати криницю.

Над викопаною криницею знову звершується особливе моління: «Творче вод і Вчинителю всього... Ти Сам освяти воду цю: зішли на неї святу Твою силу проти всякої ворожої напасті, і дай усім, хто вживають її заради пиття, або вмивання, здоров’я душі і тіла, на зміну всякої пристрасті і всякої недуги: нехай буде вода на зцілення і спокій усім, хто доторкається до неї і приймає її...»

Звичайна кринична вода стає предметом культу і до того ж предметом чудотворним - «водою зцілення і спокою». Відомо багато джерел, криниць, струмків, де за молитвами святих виливається вода, що має більше благословення, ніж води Вифезди Єрусалимської. Не лише пиття цієї води, але навіть занурення у води цих джерел приносить багато зцілень і чудотворінь.

Церква завжди звершувала і зараз звершує освячення вод громадських джерел, рік, озер. Ця вода потрапляє і у водосховища, а потім - у водогони, в наші оселі.

Можна стверджувати, що в світі немає жодного струмка води, жодної краплини, яка не була б освячена, духовно запліднена молитвою, облагодіяна і, як наслідок, яка не була б животворною і спасительною для людей, тварин, птахів і самої землі.

Якби ми завжди чинили так, як вчить нас Церква і Слово Боже, тоді би благодатні дари Святого Духа постійно виливалися на нас, тоді кожне джерело було би для нас джерелом зцілення від недуг тілесних і душевних, кожна чаша води служила б очищенням і просвічення, «водою зцілення і спокою», святою водою.

Але так не відбувається. Від води хворіють, вода стає небезпечною, смертоносною та руйнівною стихією. Що казати про воду з крану - і свята вода нам не допомогає!

Невже молитви Церкви безсилі?

Коли Бог мав намір покарати перший світ водою, тоді Він казав Ною: «Кінець усякій плоті прийшов перед лицем Моїм, тому що земля наповнилася від них злодіяннями; і ось, Я знищу їх із землі... Я наведу на землю потоп водний, щоб винищити всяку плоть, у якій є дух життя, під небесами; усе, що є на землі, позбудеться життя» (Бут. 6:13,17). Ці слова можна застосувати і до нашого часу. Не варто дивуватися, що вода не зціляє, не приносить користі. Що тут дивного, коли найголовніше таїнство - Євхаристія, причастя Тіла і Крові Господньої, - багатьом служить не на спасіння, а в осуд...

«Хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осуд собі, не думаючи про Тіло Господнє. Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає» (1 Кор. 11:29,30).

Чудеса, зцілення відбуваються і в наші дні. Але дивних дій святої води удостоюються лише ті, хто приймає її з живою вірою в обітниці Божі і силу молитви Святої Церкви, ті, хто має чисте і щире бажання зміни життя, покаяння, спасіння.

Бог не творить чудес там, де хочуть бачити їх тільки з цікавості, без щирого наміру скористатися ними для свого спасіння. Рід лукавий і перелюбний, - говорив Спаситель про своїх невіруючих сучасників, - шукає    знамення; і знамення не дасться йому (Мт.12:39).

Щоб свята вода принесла користь, будемо піклуватися про чистоту душі, про світлість помислів і діянь, будемо вживати її з вірою і молитвою.

на початок


Молитва на споживання просфори і святої води

Господи Боже мій! Нехай буде дар Твій святий - просфора і свята вода - на освячення, на прощення гріхів моїх, на просвіту розуму мого, на зміцнення душевних і тілесних сил моїх, на здоров’я та очищення душі і тіла мого, на зцілення пристрастей і немочей моїх, з безмежного милосердя Твого, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих Твоїх. Амінь.

на початок


Молитви при окропленні оселі святою водою

За церковною традицією всі православні християни у хрещенський святвечір, після Великого водосвяття, окроплюють хрещенською водою свої будинки при читанні тропаря свята Богоявлення «В Йордані хрестився Ти Господи...» (див. вище).

Але і в інший час корисно окроплювати своє житло святою водою і при цьому читати молитву до чесного Хреста Господнього:

Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його, і нехай біжать від лиця Його всі ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай загинуть біси від лиця тих, хто любить Бога і хто осіняє себе хресним знаменням і в радості промовляє: радуйся, ІІречесний і Животворчий Хресте Господній, що проганяєш бісів силою розп’ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа, що до пекла зійшов, й подолав силу диявола, й дарував нам тебе, Хрест Свій Чесний, на прогнання всякого супротивника. О Пречесний і Животворчий Хресте Господній, допомагай мені зі Святою Дівою Богородицею й зо всіма святими Небесними Силами завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

на початок


Голос до вмираючої

Я народилася в 1918 році і, хоча моя мати була віруючою, релігія була мені чужою.

Я була вже заміжня, коли захворіла важкою формою плевриту і була при смерті. Чула, як лікар казав моїй матері: «Залишіть її, вона безнадійна».

У стані смертельної агонії, в напівзабутті, у мене промайнула думка: «Господи, що мені зробити, аби стати здоровою?» І тоді я ясно почула голос, який відповідав мені: «Випий святої води, з’їж артоса і віруй в Мене».

До тих пір я не знала слова «артос», але, опритомнівши, добре запам’ятала його. Я покликала маму і попросила дати мені святої води і артос. Мати, здивована моїм проханням, сказала: «Схоже, ти помираєш, якщо прохаєш святої води і артоса».

Вона негайно виконала моє прохання, і я з великим зусиллям проковтнула ковток води і частинку артоса. Після цього я зараз же заснула і довго спала, а прокинулася зовсім здоровою... Відтоді моє життя змінилося. Я живу вірою і у вірі в Господа виховую своїх дітей.

на початок


Допомога у зціленні від біснування

У одній медичній книзі з психіатрії, що вийшла на початку XX століття, її автор, професор, пише, що він розрізняє душевнохворих із «одержимістю» і хворих з фізичним пошкодженням органів нервової системи. Перших він визначав дуже простим способом: давав їм випити святої води. Але ніхто не міг примусити одержимого випити святу воду.

* * *

Одна мати про свою хвору дочку, що страждала від біснування, розповідала наступне. Щоб допомогти їй духовно, вона у приготовану для доньки їжу неодмінно вливала декілька крапель святої богоявленської води. Мати робила це таємно від дочки. Але щоразу, як тільки вона підносила приготовану їжу зі святою богоявленською водою до столу, хвора дочка зазвичай кричала: «Мамо, що ти нестерпно мучиш мене? Я не можу їсти цю їжу і навіть дивитися на неї без страху не можу!» Із цими словами вона вистрибувала з-за столу і намагалася піти з дому. Ось така нестерпна благодатна сила святої богоявленської води для диявола. Цікаво, що хвора скрізь і всюди відчувала присутність святої води і всіляко уникала її. Мати ж, закликаючи на допомогу Бога, ніколи не втрачала надії на вилікування доньки святою водою. Через деякий час хвора стала набагато тихішою і до причастя Святих Христових Таїн підходила вже спокійніше і навіть зі сльозами. Через рік після цього вона тихо, як справжня християнка, померла.

на початок


Намовлена вода

У день свята Богоявлення один священик стояв у храмі і наливав у посудини богомольців щойно освячену воду. Підходить жінка і простягає йому пляшку. Як тільки почав священик наливати в неї воду, як пляшка в його руках тріснула і розлетілася вщент на дрібні шматки.

Здивований священик запитує жінку: «Що це за пляшка? Чи не було в ній чого- небудь?»

Збентежена жінка відповідає: «Отче, я хотіла, щоб один хлопець одружився на моїй доньці. Щоб приворожити його, я дістала в однієї старенької намовленої води. Але боялась дати її доньці. Для вірності я хотіла, щоб до цієї води ви додали Хрещенської».

Не могла змішатися в одній посудині бісівська намовлена вода і освячена богоявленська.

на початок


З розповіді професора N

При освяченні води проказується дивна молитва, у якій випрошується зцілення від хвороб для тих, що будуть користуватися цією водою. Взагалі в освячених предметах є духовні властивості, не властиві звичайній речовині.

До багаточисельних проявів особливих цілющих властивостей святої води можна додати ще один цілком достовірний випадок, що мав місце у кінці зими 1961 року.

Старенька вчителька-пенсіонерка А. І., хвора на очі (темна вода), що лікувалася в очному диспансері, цілком осліпла. Проте, будучи віруючою людиною, вона кілька днів підряд з молитвою прикладала до очей ватку, змочену святою богоявленською водою. Раптом, на здивування лікарів, одного (справді прекрасного) ранку, вчителька почала добре бачити.

Відомо, що у хворих глаукомою такі різкі поліпшення при звичайному лікуванні неможливі, і позбавлення А.І. від сліпоти можна розглядати як один із проявів ; цілющих властивостей святої води, як одне з чудес, що відбувалися і відбуваються в наш час.

На жаль, далеко не всі чудеса фіксуються і розголошуються, і про багато які з них ми просто не знаємо: Навіть і це чудо, про яке я розповів, очевидно, буде відомо лише вузькому колу людей, але і ми, що, по милості Божій, сподобилися бути в числі їх, віддамо подяку і славу Богові.

на початок