Передмова

В результаті активної атеїстичної пропаганди багато людей у наш час віддалилися від Церкви, відірвалися від вікових традицій і національних православних коренів. Духовна  порожнеча, що утворилася  внаслідок  цього, одразу ж почала заповнюватися темними силами. На людей навалився цілий потік книжкової продукції, присвяченої магії, окультизму, астрології і т.п. З допомогою телебачення і радіо в наші домівки постійно вторгаються найрізноманітніші "цілителі", маги, йоги. Екстрасенси відкрито навчають своєму ремеслу всіх бажаючих. І тому не доводиться дивуватися, що наші діти у своїх іграх теж починають "бачити", "зцілювати", "заговорювати воду".

Проблема не лише в тому, що все це хлинуло на нас і люди сприймають антихристиянський вплив (свідомо чи несвідомо), але і в тому, що у нас немає духовної основи, котра допомогла б захиститися від подібного натиску. Заважає нам повсякденна суєта, через яку важко буває згадати про Бога, ми не знаходимо часу прийти в храм, не рахуємо за потрібне молитися вдома. А між тим вчорашній коханий наречений, сьогодні чоловік, стає п'яницею і грубіяном, а потім виростають неслухняні, хворі діти, розпадається сім'я... 1 тут знаходяться порадники, котрі радять піти до "бабки", до "цілителя", "екстрасенса", вони, мовляв, приворожать, вилічать, допоможуть. І ті "допомагають". А потім чомусь в квартирі починають творитися дивні речі. Або людина, що звернулася за допомогою до ворожбита, випадково заходить в храм, і з нею починає твориться щось дивне і незрозуміле. Інші дуже швидко ховають своїх близьких, котрих лікували «цілителі». І тільки тоді люди нарешті згадують про Бога і про Церкву.

Часом довірливих людей підкуповує те, що бабка перед іконами молиться, читає "гарні" молитви, у неї хрест в хаті, або, приміром, екстрасенс посилає свого «пацієнта» до церкви, хреститися, поставити свічку тощо. Вони йдуть, виконують його волю, а потім - у храм ні ногою. Церква таким людям заважає, адже вона прагне визволити їх від влади диявола. Але для людей зневірених, що пройшли всіх лікарів, екстрасенсів і чаклунів, Церква і її рятівна благодать - це часом останній притулок. Саме тут вони одержують благодатну допомогу, зцілення і спасіння.

Православна Церква шанує багато святих, що сподобилися за свої подвиги небесної благодаті. Угодники Божі допомагають нам у різних життєвих обставинах, і, можна сказати, нині, як ніколи, є своєчасним шанування священномученика Кіпріана і мучениці Юстини, їх пам'ять Православна Церква вшановує 2(15) жовтня.

За свідченням житія, Кіпріан спочатку був відомим чарівником. Але одного разу сталося так, що його ворожіння виявилося недієвим проти гарячої віри дівчини-християнки Юстини. Тоді Кіпріан, усвідомивши згубність свого шляху і своїх гріховних занять, відрікся від них і став ревним християнином. Пізніше він навіть був висвячений у сан єпископа. Земне життя святого завершилося мученицькими стражданнями за Христа, разом із мученицею Юстиною у 304 році.

Священномученик Кіпріан, що колись сам служив темним силам, але звільнився від їх влади, перебуваючи нині в небесних обителях, допомагає всім, що закликають його, позбутися від злих чарів та бісівського підступу. Його житіє є глибоко повчальним. Воно свідчить; головний засіб проти ворожбитських наступів - це звернення до Бога, посилена молитва до Нього про допомогу. Адже нещастя трапляються з нами не тому, що є ворожбити, а тому, що ми самі відійшли від Бога і через це підвладні бісівському впливові. Потрібно завжди пам'ятати: з нами Бог і хресна сила Його.

Що ж робити для подолання ворожих бісівських спокус?

НехрещенІй людині необхідно насамперед прийняти таїнство святого Хрещення, тобто стати членом Православної Церкви. Про важливість цього так говориться в службі священномученику Кіпріанові: «Злоби дна пекельного дійшов ти, до крайньої же знову чесноти, отче, піднявся ти на висоту, преславно змінившись Божественним хрещенням» (6-я пісня канону, 1-й тропар). Подружжям необхідно обов'язково повінчатися. Необхідно запросити священика і освятити свій будинок чи квартиру, щоб Господь благословив житло, захистив його Своєю благодаттю. Треба щодня звертатися до Бога з молитвою і просити Його про допомогу. При диявольських спокусах потрібно більш часте причащання Святих Христових Таїн, а перед цим - щира сповідь, причому сповідатися і каятися потрібно не тільки у вчинках і справах, але й у пустих думках і почуттях.

У цьому збірнику ви знайдете також сумний приклад того, до чого може довести невиконання Христових заповідей і незнання речей духовних, - правдивий приклад із життя жінки, що підпала під вплив злих духів; ви зможете дізнатися про те, що саме священик-монах порадив цій біснуватій для виходу з її скрутного становища, а також знайдете тут молитви, що допомагають захиститися від злих бісівських впливів - це 90-й та 70(69)-й псалми, молитва «Хай воскресне Бог», молитва від чарівництва, акафіст священномученикові Кіпріанові і мучениці Юстині. У важких обставинах треба частіше прибігати до читання цих молитов, просити Господа, щоб Він, молитвами священномученика, визволив від злих демонічних сил. Далі у книзі поміщене житіє священномученика Кіпріана і мучениці Юстини, а також настанови про важливість неухильного читання ранкових і вечірніх молитов у житті християнина.

на початок


Лист в редакцію

(скорочено)

Шановна редакціє!

Пише до вас пенсіонерка із Тобольська, вдова, в минулому-міністерський працівник харчової промисловості, з вищою освітою. Звертаюся до вас тому, що завжди читаю вашу православну рубрику. Те, що відбувається зі мною уже чотири роки, змушує мене просити у вас допомоги. В Тобольську, куди я приїхала з Уралу, у мене немає ні друзів, ні знайомих, а ті, до кого я зверталася, тільки зробили мої біди ще більшими.

Порадьте, що мені зробити, куди поїхати полікуватися, зняти порчу, навроки. Може хтось зможе прислати молитву-оберіг і порадити, як вигнати з хати бісівську нечисть.

За знаком зодіаку я - «Овен» і «Кабан», за характером добра, незпопам’ятна, всім допомагаю чим лиш можу, а ось мені - ніхто!

Дуже прошу Вас, дайте оголошення у вашій газеті, може хтось і відгукнеться, світ же не без добрих людей.

Тепер я хочу розказати вам про те, що відбувається зі мною на старості літ, коли я залишилася зовсім сама. Поховала я маму, чоловіка, змінила місце проживання. Ось туг і почалися мої муки. Перед виїздом прийшла я на цвинтар попрощатися з родичами і з мамою. Прикрасила могилки, хрести, привела все до порядку. Плачучи, поговорила з усіма, сказала, що виїжджаю, але, по можливості, буду їх провідувати, не залишу їх без нагляду. А коли сіла у літак, уже на великій висоті почула за спинкою крісла голос, що кликав мене по імені. То був голос моєї мами, потім ще один жіночий і чоловічий. Ось так вони усі троє прибули зі мною в Тобольськ в 1993 році. Пізніше я дізналася, що ті двоє були мої дідусь і бабуся. Так і поселилися вони у мене, завжди  супроводжували мене в дорозі, підказували мені потрібні зупинки, попереджали про прихід кого-небудь із сусідів. Назвуть ім'я, - значить чекай, хтось зараз прийде. Іноді пчихну, дідусь скаже: «Будь здорова». Або запитають, коли я щось шукаю: «Що шукаєш?» Скажу - підкажуть. Збираюся якось поверхом нижче, до сусідки, говорять: «Не ходи, нема вдома». І дійсно, піду - її немає. Почала їм вірити, чую їхні голоси навіть у церкві. А знаєте скільки їх в магазинах, у ванній, у сусідів? Куди не прийду - їх повно, просто не всі їх бачать. Вони скрізь мене супроводжують, купаюся напіводягнена, вони завжди у ванній. І все було б добре, якби не кусалися. Їм же потрібна людська енергія, за рахунок якої вони живуть. Я прочитала про це в одній книзі, де говориться про злих духів, що вони «приходять в ночі, і не жаліють ні старих, ні дітей. А особливо мучать домашніх тварин - котів і собак, беруть енергію у них із лапок і носа. За всіма канонами природи, предки також харчуються нашою енергією, як і злі духи. Ось, наприклад, мама - сяде вночі біля голови, почне торкати волосся і жалить, як бджола. Я їй говорю: «І довго ти будеш ось так мене мучити?» А вона відповідає: «Аякже, все життя». Крім того, я чую і бачу якихось привидів, напевно теж покійників: чоловіки в коричневих плащах, у кашкетах на голові, руки завжди в кишенях. Стоять, ніг не видно. Жінки у всьому білому. Часом буває, що на мить освітиться їх обличчя - таке бліде, і зникає за вікном, тільки чути їхні голоси. Якщо я куди-небудь іду, покійники супроводжують мене, і за ними по дорозі чіпляються інші покійники, хоча в дорозі я завжди читаю багато молитов на відігнання. Всі вони потім проникають в мій дім і поселяються надовго. Мало того, що свої шпилять, а тут ще і чужі нападають вечорами. Всю спину обжалили.

Жінки проколюють, наче голкою, залишається на місці проколу наче слід від комара, а чоловіки - ті присосуються до спини, до поясниці, залишається круг, як від медичних банок.

Іноді обнімуть, але так, що дух перехоплює; думаєш: ось зараз серце зупиниться. А вночі лізуть, як до жінки. Я вже не сплю в нічній сорочці з короткими рукавами і без колгот. Одіялом до шиї накриваюсь і булавкою біля підборіддя приколюю до нічної сорочки. Але вони її відколюють і пролізають на груди, і так ссуть, що аж дихати не стає. А інколи і нижче спускаються, в панталони, покусають між ногами, а ще зґвалтують, якщо я не покладу кляп-тряпку. Часто кусають до крові п'яти. Спочатку я думала, що у мене під шкірою виникли «шпори», але потім побачила, як вони своїми нігтями роблять порізи на п'ятах, а потім п'ють кров. Напевно, це роблять біси. Я їх бачу чорними, з палаючими очима, іноді з рогами і хвостами.

Ця нечисть завжди мені робить різні неприємності. Порвали мої чоботи, у сумці зламали замок. Але цього мало, вони ще й одяг псують: рвуть коміри, роблять дірки, а крім того, псують їжу. Буває, зварю обід, бульйон золотистий, з піджареною морквою, залишу щоб охололо, так вони щось зроблять, і обід робиться чорним і смердючим. Молоде чортеня Шурік умудрилося мене одного разу отруїти. Насипав тютюну в чай, а ще щось у їду. Почалося неймовірне блювання. Тепер перестала готувати собі що-небудь наперед. Завжди ховають мій молитовник, приколки для волосся, а частіше всього - ключі, коли знають, що я збираюся до церкви. В п'ятницю вони особливо злі - нападають усі зразу, кусають і шпилять до крові, а я лише плачу від болі, адже вони ні святої води, ні молитов моїх не бояться. Знаєте, коли тоне потопаючий, він завжди чіпляється за соломинку, ось так і я грішниця,-де не скажуть, що є знахар - туди і їду. Я побувала у багатьох селах Тобольська і Тюмені, але зцілення ніякого так і не одержала, навпаки, привозила із сіл хвіст чужих бісів і покійників. Ось, наприклад, в одному селі, я зупинилася у домі, де колись повісився чоловік. Вияснилося, що я ночувала саме в тій кімнаті, де це відбувалося.

За два дні перед виїздом я побачила і його самого. Так він і причепився до мене. Це було два місяці тому. Зараз поселився у мене в домі, сказав, що звати його Микола.

Це чоловік високого зросту, з блідим обличчям і злим характером. Говорить: «Уб'ю!», - коли я починаю читати проти них молитви. З іншого місця приїхав до мене молодий покійник на ім'я Шурік. До речі, молоді біси і покійники, коли я їх запитую, імена свої говорять, а от ті, що старші... Запитаєш, відповідають: «А тобі навіщо?» Вони взагалі багато не говорять, скажуть 3-5 слів, але все зрозумієш - про що говорять.

Мені якось порадили звернутися до магометанського мулли. Я знайшла аж трьох: татарського муллу, узбецького і киргизького. Звернулася я до них зі своїм горем - замість допомоги вони послали на мене ще і своїх дияволів, ось і довіряй їм! З себе зняли і послали на мене.

В минулому році мене познайомили з одним молодим чоловіком, прадід якого був великим ворожбитом. Я його просила: «Альоша, дай будь-ласка мені молитву або заговір проти бісів і покійників, тобто «оберіг», якщо у тебе є, я віддячу». Він приніс маленьку книжечку, з якої мені треба було виписати те, що він позначив. Два дні у мене просто не було часу для цього, а коли я відкрила шафу, то там книжечки вже не було.

Як завжди я запитала у своїх дорогих покійничків, де поділася книжечка, але незнайомий старечий голос відповів мені: «Я взяв її». Спочатку я здригнулася, але потім запитала: «Ти дід Альоші» - «Так», - «Віддай їй книжечку», - говорять йому мої покійники, а він: - «Вона мені самому потрібна».

Так ось, більше я тієї книжечки не бачила. Тоді поїхала я за Альошею і сказала: «Забери і діда, і свою книжечку». Але він відповів, що він не може цього зробити, тому що він ще починаючий ворожбит - самоучка. Ось і не знаю - куди мені ще поїхати за допомогою, та і боюся вже: обпеклася я на цих чародіях, знахарках-самоучках і екстрасенсах.

Тепер у мене живе «весела» компанія: Альошин дід - ворожбит Микола, повішеник, теж Микола, а ще те чортеня Шурік з іншими ще страшнішими бісами. Знущаються вони наді мною, погрожують убити, порізати, а, знаєте, вони ж усе можуть. Чимось гострим різали мені стегна до крові.

А за те, що я їх жену кожен день молитвою, то взагалі - хоч тікай з хати. Багато разів я ночувала у чужих, тому що вдома спати мені не дають. Найчастіше сплю в церкві. Люди ходять молитися, а я спати десь на задній лавочці, в якомусь кутку. Замучена ходжу, а схудла вже так, що від 110 кг залишилось лише 60. Всю виссали, страшно отупіла за ці чотири роки. Із колись красивої жінки перетворилася на стару бабу уже в 56 років. Всі ці біси і покійники у мене розмножилися, тобто все нові і нові приходять. Відкрию комору - вони, у ванні - вони, в коридорі - вони, в туалеті - вони, на кухні - вони. Сидять за холодильником, і в холодильнику, холоду не бояться. Буває, відкриєш дверці, а звідти голос, кличе по імені, здригнешся, та й лише. Всі вони супроводжують мене вдома, говорять: «Все одно уб'ємо». А за що? За те, що сплять у мене в ногах на ліжку? І тхне від них страшно, смердить, як від козлів (це від бісів), а від покійників? Часто - формаліном. В їх присутності я нічого не можу сказати - потім все перевертається проти мене, бо вони, як люди - все бачать і чують, а до того ж вони злі і розбещені. Зверталася я за допомогою до священиків, але вони, довідавшись що зі мною робиться, тікали від мене в сторони. Якось я пішла до Причастя, то священик сам підійшов, як лиш дійшла до мене черга, сказав; «Нечистий не дозволяє… А у мене сім'я. Їдь на вичитку». Поїхала я в жовтні 1994 року в Троїце-Сергієву Лавру на «вичитку». Лікувалася в ігумена Германа. В храмі до нього збиралося більше ста чоловік приїжджих - всіляких калік, біснуватих, і таких страшних, що лиш подивитися, то зразу з глузду з'їдеш. Один хрюкає, другий виє по-вовчому, третій б'ється об підлогу до крові, четвертий пищить страшно, аж мороз по шкірі пробігає, п'ятий сміється дурно, шостий нявкає і гавкає. Я була три сеанси, але більше не витримала. Добре - близько джерело Преподобного Сергія Радонезького. Зранку мороз, а я в 4 години ранку ходила до джерела купатися. Облиєшся, спочатку думаєш - серце зупиниться від морозу і холодної води, а потім тіло наливається таким теплом і жаром, що аж благодать приступає. Але зцілення я так і не отримала.

Із церкви приходжу знесилена, тому що там, де продають свічки, щось шепочуть, подаючи їх, і тоді, коли дають проскурку - теж шепочуть. Ні, ні не подумайте, що я обманюю, все, про що я написала, - істинна правда.

Коли я кроплю квартиру святою водою біси кричать: «Не підходь!», вибивають банку із рук, гасять свічку, штовхають, плюють в очі. Я і сама святою водою кроплюся, і «Господи, помилуй» 40 разів читаю, але не завжди допомагає. А коли читаю молитви «Хто живе під покровом Всевишнього» і «Нехай воскресне Бог», біси кричать: «Не вірте їй, вона бреше, не допоможе їй, вона наша!». Якщо я обкурюю ладаном, вони стають ще злішими, кричать: «Не підходи, уб'ємо!». Ходила я ворожити на воду, щоб дізнатися - від чого у мене ця нечисть, і все без толку. Залишилася я, як піщинка в морі, одна - однісінька, ні друзів, ні подруг в цьому місті немає. Ось і вирішила вам написати, може хтось і відізветься на мій лист, пришлють адресу ворожбита, відуна, або знахарки, яка могла би зняти з мене порчу, дати «оберіг» від нечистої сили. Надіюся на добрих людей, що пришлють мені заговори, молитви і обереги, а я в боргу не залишуся.

Прошу надрукувати мій лист в газеті. Христом Богом молю, мої дорогі люди, допоможіть, прошу вас!

З повагою

Валентина Олексіївна С.

на початок


Відповідь православного священика

Шановна Валентино Олексіївно! Один із працівників редакції звернувся до мене, як до священика, з проханням відповісти на Ваш лист, усвідомлюючи, що для цього необхідні специфічні знання і досвід, яким, як правило, миряни не володіють.

Читаючи страшний опис демонічного впливу на Вас, приходить до голови думка, що Ви ще в цьому, тимчасовому житті пізнали, що таке пекло. Зараз Ви явно можете собі уявити, що чекає на душу, коли вона розлучається з тілом. Ті істоти  духовного світу, які зараз володіють Вами, будуть нерозривно володіти душею після смерті, і сьогоднішні знущання будуть здаватися невинною забавкою у порівнянні з тим, що чекає Вас після того, як душа залишить мертве тіло. Можливо, Ви зараз добре знаєте, що на відміну від тіла, яке рано чи пізно зупиняє своє існування, душа не щезає, тому що створена Богом для вічного життя. А ось для якого життя - це ми вибираємо самі. Перед нами дві дороги, дві реальності: пекло або рай, третього, як кажуть, не дано. Часу для того, щоб зробити вибір, Господь дає для кожного достатньо - це час нашого життя. Причому, дуже часто нам дається можливість, завдяки Божому Милосердю, виправити помилки нашого життя, загладити їх покаянням, виправленням добрими ділами, тому, що судити про наш вибір Господь буде тільки за нашими ділами і духовними якостями. Якщо діла наші грішні, а душі брудні - значить ми вибрали дорогу до вічної муки і, навпаки, якщо ми старалися жити за заповідями Божими, падаючи, вставали і счищалися від бруду покаянням і сповіддю своїх гріхів, то це буде вказувати на те, що ми вибрали дорогу спасіння. Таким чином, як Ви, напевне, уже зрозуміли, Суд Божий тільки підтверджує, закріплює і реалізує той вибір, на який ми самі вказали своїми ділами в цьому житті. На жаль, треба визнати, що до сьогодні Ви йшли прямою дорогою до вічних мук, початок яким покладено уже зараз, тому, що демони дістають таку владу, яку мають над Вами, тільки над тими людьми, душі яких тонуть у гріхах. Вибачте, що говорю настільки відкрито, але повірте, що я не збираюся Вас звинувачувати. Проте, якщо лікар хоче допомогти хворому, він перш за все повинен поставити правильний діагноз, інакше можна нашкодити, а не вилікувати.

Отож, розміркуємо, що ж із Вами діється?

На протязі 4-х років Ви піддаєтеся нападкам демонів, яких, не бачачи чуєте, або не лише чуєте і бачите, але і відчуваєте сморід, який іде від них. Демони, або інакше - біси, злі духи, дияволи (це все синоніми) говорять з Вами, або сваряться, інколи повідомляють те, про що Ви ще не знаєте, попереджують, або залякують. Ви навіть відрізняєте голоси: чоловічі і жіночі. Крім того, вони діють на Вас фізично: коли колють, ніби жалом, - залишаються сліди, ніби від укусу комара, коли дряпають нігтями - залишаються криваві надрізи, ніби Вас різали бритвою, коли стискають - здається «серце вискочить», коли присмоктуються до спини, або до попереку, то, як Ви пишете, залишається круг, ніби від медичних банок.

Судячи з Вашого листа, вигляд у них буває різний: два біси, які носять одне ім'я Микола, і молоде чортеня Шурік, - являються Вам у людських образах, видаючи себе за померлих людей, Ви навіть розрізняєте їх за віком: Микола-чародій виглядає старим дідком, другий Микола, самогубець, має вигляд чоловіка середнього віку, а Шурік - ще взагалі юнак. Інших бісів Ви бачите, цитую лист, - «з чорними, палаючими очима, іноді з рогами і хвостами». Крім влади над Вами, вони, як Ви помітили мають владу і над предметами матеріального світу: псують тільки-но зварений суп, який стає чорним і з поганим запахом, рвуть деякі речї, які Ви носите, ховають ключі і багато іншого, що в наш час називається німецьким словом  «полтергейст». Все це неодноразово доводилося зустрічати в духовній практиці, так само як  загальновідомі та дуже часті в наш чаш випадки зґвалтування бісами жінок, подібно до того, що відбувається з Вами. Деякі жінки розказували, навіть, що біси зґвалтували їх не лише вдома в ліжку, біля сплячого чоловіка, а навіть на роботі, або в транспорті. Всі вони, милістю Божою, з часом повністю звільнилися від цього страшного насилля після того, як їм були вказані причини, які дозволяли бісам отримати над ними таку владу, а головне, звичайно ж, дякуючи тому, що вони з великою довірою прийняли і виконували всі поради, дані їм священиком.

Але потрібно зазначити, що Ваша «хвороба» відноситься до розряду тих «захворювань», які неможливо зцілити без допомоги, головним чином, самого хворого. Священик в цьому випадку може лише керувати, навчати і підказувати, все решту робить (або не робить, якщо не хоче, це його воля) сам хворий.

Зараз, коли ми розглянули симптоми хвороби, перейдемо до пояснення причин її появи. Нам потрібно вияснити, чому біси одержують владу над людиною і в яких випадках їх влада стає настільки активною, що відчувається всіма органами фізичних почуттів.

 

***

По-перше, потрібно зазначити, що демони «працюють» над кожною людиною, що живе на землі, над кожною душею, їх головна мета: заставити людей порушити закони, дані Творцем, тобто звершувати гріхи, які оскверняють душу і роблять її недостойною милості і допомоги Божої, щоб, нарешті, на Суді Божому душа була відкинута Творцем. Головним способом здійснення їхньої влади є нав'язування своїх думок людській свідомості під виглядом своїх власних. Ці думки більшістю людей приймаються як свої власні тому, що лише духовно досвідчені християни вміють відрізнити думки, які навіяв демон від своїх власних. Таким чином, людина, не помітно для себе, виконує волю демонів, і після смерті власного тіла виявиться в повній владі тих, кого слухала в цьому короткому житті, хоч голос совісті і підказував їй, що вона звершує гріх.

По мірі накопичення гріхів, людину все більше і більше залишає Божественна сила, що захищала її - благодать Божа, а чим менше в людині благодаті тим активніше на неї можуть нападати демони. І ось, нарешті, в житті людини-грішника настає момент, коли її гріхи майже повністю вигнали з неї Божественну благодать. Перегородка майже розвалена, тепер демони мають можливість відкрито діяти насильницьки не тільки на душу людини (на її думки і почуття), але і на тіло.

Зараз, сподіваюся, Ви розумієте, що причиною всього того, що твориться з Вами, с лише Ваші власні гріхи, за які Бог залишив Вас Своєю благодаттю. Те, що Ви самі думаєте про себе, ніби Ви добра, хороша людина, як це прозвучало з Вашого листа, зовсім не допоможе на Божому Суді, тому що у Бога зовсім не ті критерії оцінки особистості, якими Ви користувалися при оцінюванні самої себе. Людина, яка не жила за заповідями Божими, навіть якщо і визнавала Його буття, сама того не усвідомлюючи, йшла проти Бога: тому що не хотіла слухатися Божої волі, а значить не бажала і спасіння своїй душі для вічного життя. Зараз потрібно сказати кілька слів і про демонів, оскільки у Вас, не дивлячись на прочитану книгу ігумена Марка «Злі духи» склалося все ж таки в основному неправильне уявлення про них. Ви пишете, що прочитали в якійсь іншій книзі (назву не вказано), ніби «злі духи живуть в межах 40 днів, та проте є екземпляри, що доживають до ста років і більше». Це абсолютно неправильна думка. Хочу Вас попередити, що ні в якому разі не можна довіряти книгам, які беруться пояснювати духовні явища, не опираючись на знання, відкриті нам Богом і залишаються незмінними лише в Переданні Православної Церкви. Святе Письмо і Святе Передання Церкви говорять нам, що демони - це колишні Божі Ангели, які за свою гордість і спротив Богові були повністю залишені Його благодаттю і скинуті в нижні сфери духовного світу.

Цих духовних істот Бог створив першими, як і всіх інших Ангелів, добрими, світлими, розумними і вічними. Подібно до того, як розумна, свідома людська особистість називається душею, так і розумна ангельська особистість може бути умовно названа душею ангельською. Тільки душа ангела, на відміну від душі людської, ніколи не мала тілесної, матеріальної оболонки, тобто фізичного тіла. Але і людська душа, залишивши своє тіло в момент його смерті, до всезагального Суду Божого буде існувати без нього, подібно до душі ангельської. Як ті, так і інші душі - ангельські і людські (які покинули своє тіло) знаходяться в духовному світі, який ніби паралельний нашому матеріальному світові і невидимо пронизує його, подібно до електричних полів.

Коли частина ангелів, загордившись, зреклася свого Творця, то і Він також полишив їх, залишивши їх без Своєї Благодаті. Але , навіть ставши злими духами, вони не втратили ні розуму, ні пам'яті, ні тих великих здібностей і можливостей, якими вони володіли ще будучи світлими ангелами. З того часу їх ненависть направлена не лише на свого Творця, але і на людину, образ Творця - найвище зі всіх створінь видимого, тобто матеріального світу. Демони добре знають, що згідно плану Творця, зі всіх душ людських, які коли-небудь жили на землі, Бог обирає достойних, щоб подарувати їм вічну радість буття, якого самі демони були позбавлені за гріх спротиву Богові. Знають вони також і те, що після закінчення відбору, який тягнеться уже кілька тисяч років, настане день Останнього і Страшного Суду, коли відібрані за всі ті роки люди увійдуть в життя вічне, а вони, демони, будуть осуджені на вічні муки. Палаючи ненавистю до Бога, але не маючи ніякої можливості йому відімстити, демони виливають свою злість на улюблене створіння Боже - людину, намагаючись відірвати її від Бога, нацькувати проти Творця, змусити порушити Божі заповіді, щоб обплутана сіткою гріха, людина теж була б відкинута Богом на Страшному Суді, як і вони. Ці злі Істоти втішають себе думкою, що там, в пеклі, будуть мучитися не лише вони, більше того, у них буде ще й розвага - мучити тих, хто ще в цьому житті підкорявся їм, звершуючи гріхи порушенням заповідей Божих, тому що у демонів немає більшої радості, як злорадство і більшої насолоди, ніж мучити і бачити муки інших. Намагаючись наставити людину проти Творця, біси стараються підкорити собі думки, почуття і волю людини. Поступово вони привчають людей думати і бажати тільки всього грішного, перетворюючи їх у свою подобу. Насолоджуючись своєю владою над розумом і волею людини, демони бажають ще більшого - заволодіти також і тілом людини. Це стає можливим, коли благодать Божа покидає грішника. Тепер демони можуть увійти в його тіло і безперервно керувати ним, як власним автомобілем. Немає такого злочину, якого не могла би звершити така людина-демон. Всі злочинці, які коли-небудь звершували криваві злочини в історії людства були саме такими «нелюдами». В наш час їх називають «зомбі».

Тепер, сподіваюся. Ви зрозуміли, що демони - істоти духовні, безтілесні і вічні. Вони мають також поділ на чини, тобто ієрархію, яку мали ще тоді, коли були ангелами Божими, а також зберегли великі можливості впливу як на матеріальну природу, так і на людей. Говорити знайомим голосом близької людини (наприклад матері), приймати вигляд добре відомого чоловіка або жінки, пересувати предмети для них не вимагає великих зусиль. Крім цього, біси дуже часто розподіляють між собою ролі, щоб легше було ввести людину в оману, одні з них грають роль «добрих», а інші - злих духів, іноді розігрують сцени боротьби за душу людини, в якій «добрі», звичайно, перемагають, чим і викликають до себе цілковиту довіру обманутої ними людини.

У Вас, напевне, виникне запитання: чому Бог допускає, щоб демони, маючи владу над людьми, заплутували їх душі путами гріхів і вкидали, нарешті, у безкінечні пекельні муки?

А це тому, що і Ангели (в тому числі злі), і людські душі володіють дарованою Богом всім розумним істотам видимого і невидимого світу волею, тобто, можливістю власним вільним рішенням вибирати між добром і злом. Цю свободу Господь не віднімає ніколи.

Він хоче, щоб люди без примусу проявляли свій потяг до добра і любов до свого Творця. Зробити це можна лише в усвідомленій боротьбі зі злом, тільки свідомо відрікаючись від гріха, лише шляхом боротьби з демонськими думками, якими би спокусливими вони не виявились. Звичайно, перемогти в боротьбі проти бісів людина не може, оскільки суперник володіє набагато більшими можливостями і здібностями, ніж вона. Але те, що не можливе людині, те можливе з допомогою Божою (Мт. 19,25-26). Для того, щоб спасти людство від гріхів і влади диявола. Творець Сам прийшов на землю, жив серед людей, звершив Свій подвиг, дарував вчення про спасіння і заснував Свою Церкву, якій доручив вести по дорозі до вічного життя тих, хто бажає врятуватися. До сьогоднішнього дня, не зважаючи на гоніння, Церква Христова продовжує виконувати свою місію, оскільки лише їй дані благодатні таїнства, якими розриваються пута гріха, що заплутали людські душі. Головні з них є: Хрещення, Сповідь і Причастя Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, тобто Євхаристія.

Але, повторюю, врятуватися від гріха і влади диявола можуть лише ті, хто в поті свого чола бореться і працює задля свого спасіння, тому що бог лінивим і тим, що нічого не роблять, не допомагає, але бажає, щоб людина і сама потрудилася над власним спасінням. А для того, щоб врятуватися, необхідно ясно собі уявити, по-перше, якою є бажана кінцева мета і, по-друге, хто і що може перешкоджати її досягненню. Лише тоді і стане зрозумілим - від кого і від чого потрібно спасатися, які існують засоби для боротьби і якими силами, якою стратегією і тактикою володіє ворог, що перешкоджає нашому спасінню.

Зі всього, що було сказано вище, думаю, Ви зрозуміли, що все людство на майбутньому Суді Божому буде розділене на дві нерівних частини: ті, які в боротьбі з гріхом довели свою любов до добра виконанням заповідей Божих – увійдуть в радісне Вічне Життя, а всі інші, яких, нажаль, більшість, - разом із демонами будуть вкинуті в нескінченні муки пекла, де вічне життя стане не радістю, а прокляттям. Але, як Ви пам'ятаєте, цей вибір люди роблять самі, вказуючи на нього ділами свого життя і якостями своєї душі.

Таким чином, заключною кінцевою метою земного буття являється таке якісне Преображення душі, яке дозволить Творцеві включити нас в число Своїх обранців. З цього всього випливає простий і явний висновок: для того, щоб бути в числі обраних Богом, необхідна безперервна боротьба з гріхом за чистоту своєї душі, життя згідно заповідей Божих і війна з демонами, які спонукують наші думки і почуття до гріха. Яким же методом людина домагається Преображення душі? Це метод надбання Божої БЛАГОДАТІ, яка накопичується в душі і тілі людини по мірі її праці над собою. Методи праці - це, в першу чергу, освічення себе наукою Христовою, а також молитва, піст, добрі діла, утримання від грішних вчинків і думок, покаяння, св. Причастя і постійна увага до всього, що твориться у внутрішньому світі власної душі. Нам потрібно безперестанно піклуватися про викорінення в собі таких пороків, як гординя, гордість, самолюбство, егоїзм, самовпевненість, злість, подразливість, осуд, наклепи, образливість, жадність, грошолюбство, потяг до крадіжки, догоджання череву, сластолюбство, загравання, непристойна спокуслива поведінка, пустослів'я, пристрасть до насолоди, лінивство і само жаління; це - велика і тяжка робота, яка триває багато років, а іноді - все життя. Ось в чому полягає зміст спасіння.

 

***

З ворогами нашого спасіння Ви, як ніхто інший, зараз добре знайомі завдяки власному досвідові. Якими силами і можливостями вони володіють Ви знаєте, напевно, ліпше від інших. Повинен до цього додати лише те, що демони безжальні, жорстокі і дуже хитрі. Вас, наприклад, вони обманювали тим, що видавали себе за родичів, прекрасно розмовляючи добре знайомим голосом матері, а також бабусі і дідуся. Обидва Миколи - зовсім не душі померлих людей, як вони відрекомендувалися, а демони, які вільно можуть говорити любим голосом. Багатовіковий досвід і знання, накопичені в Православній Церкві, говорять про те, що після смерті душа людини не має більше контактів із нашим грубо-матеріальним світом. Вона перебуває в тих сферах духовного світу, куди Господь визначить її в результаті приватного суду, який, як правило, звершується на 40-й день після смерті тіла. Рідші випадки явлення душ померлих розглядаються як винятки з правил, як особлива дія Промислу Божого з метою напоумлення тих, які ще живуть. Вони повністю виключають подібні жарти, або збитки, якими щедро нагороджують Вас Ваші покійники. І ще один найелементарніший бісівський обман полягає в тому, що їм вдалося переконати Вас, ніби Ви "чуєте", як в церкві ворожать, щось шепочуть, продаючи Вам свічку, або подаючи проскурку. Демонам дуже важливо вдихнути людям недовір'я до всього церковного: їм краще, ніж будь-кому іншому відомо, що визволитися від їх впливу можна лише за допомогою церковних таїнств, тому Вам навіюють у свідомість звуки, які нагадують шепіт. Ви ж, не маючи досвіду, вірите цим древнім брехунам, які володіють колосальним досвідом, що зберігається в їхній феноменальній пам'яті на протязі тисячоліть. Якраз від них нам і належить рятуватися! А ще - від своїх поганих, грішних звичок, від страшного невігластва і безграмотності, від неправильних, неправдивих поглядів на життя, на події, які в ньому відбуваються, на те, що в житті є головним, а що - другорядним, для чого існує Церква, чи потрібні людині молитва і піст.

Візьмемо лише один приклад: більшість людей думали і думають, що головне в житті - фізичне здоров'я, матеріальне і сімейне благополуччя. Про спасіння душі, про боротьбу з гріхом вони і не задумуються. В кращому випадку їх піклування про свою душу зводиться до приходу в Церкву, де вони ставлять декілька свічечок, кидають кілька монет в церковну скриньку і з почуттям виконаного обов'язку виходять із неї, навіть чітко не розуміючи, для чого все це потрібне. Таке неправильне відношення до життя, нерозуміння його змісту стає причиною смерті їхніх душ, тому що час свого життя вони тратять на другорядні, а іноді і зовсім непотрібні речі. Наслідки такої заміни головного другорядним - воістину трагічні і непоправні, їх логічне завершення - вічні муки пекла.

Треба зазначити, що і ви багато в чому страждаєте через подібні неправильні поняття і уявлення. Ось, наприклад, в надії на визволення від бісівського насилля, Ви шукали різноманітних знахарок: «Я була у багатьох селах Тобольська і Тюмені, але зцілення ніякого так і не одержала, навпаки, привозила із сіл хвіст чужих бісів і покійників». В іншому місці пишете: «Обпеклася я на цих знахарках-самоучках і екстрасенсах», але все таки, як тільки Вам запропонували звернутися до магометанського мулли, Ви не полінувалися знайти навіть трьох - татарського, узбецького і киргизького. А потім жалієтеся: «Звернулася я до них на своє горе - замість допомоги вони послали на мене ще і своїх дияволів, ось і довіряй їм!»

Здається, зараз, коли Ви так обпеклися, можна було би стати і розумнішою. Але ні! Ви вирішили звернутися до ворожки: "ходила ворожити на воду, щоб узнати - від кого і чому у мене ця нечисть". І знову ніякого толку. Але, не дивлячись на явну шкоду, яку приносили подібні відвідини, Ви все-таки просите в листі (яке ж потьмарення розуму!) прислати «адресу ворожбита, відуна, або досвідченої знахарки, яка могла би зняти з мене порчу, дати «оберіг» від нечистої сили. Надіюся на добрих людей, що пришлють мені заговори, молитви і обереги, а я в боргу не залишуся». Читаючи ці рядки, мимоволі приходять на думку слова: "вченість - світло, з неуцтво - тьма". І дійсно так! Хто не ходить у світлі істинного вчення, даного людям Самим Богом, Ісусом Христом, той в пітьмі ходить і спотикається, і гине, падаючи в яму. Якщо би Ви, шановна Валентино Олексіївно, хоч би половину тих сил і коштів, які потратили на пошуки різних ворожбитів і знахарок, використали на пошуки доброго пастиря, істинного священика Божого, якщо би спробували пізнати глибше і точніше - що рекомендує Церква Божа робити в таких випадках і яка причина Ваших нещасть, я впевнений, що Ви б давно вже стали на правильний шлях.

Вся біда - у Вашій духовній темноті, в незнанні того, що всі ворожбити, знахарки, екстрасенси, астрологи, всі представники інших релігій (тобто, не християнства) ніякого відношення до Бога не мають, навіть якщо запевняють, що вірять у Бога. Якщо ці люди і володіють якоюсь силою, то Вам потрібно було б знати, що це сатанинська сила, яку дають своїм служителям ангели сатани. Якщо вони іноді зціляють, то хвороба через деякий час повертається знову, до того ж у гіршому вигляді, якщо ж вона не повертається, то відбувається, нищення душі (скільки було таких випадків, що людина після відвідин ворожбита кроку до церкви не може ступити!), та головне - у всіх цих випадках в людину, з їхньою допомогою, входять демони. Причина повністю зрозуміла: люди звертаються за зціленням не до Бога, а до ворогів Божих. Зовсім логічно, що і Господь відходить від них Своєю благодаттю.

Потрібно сказати і про ще один Ваш неправильний вчинок, який торкається всіляких заговорів, нецерковних «молитов», оберегів, талісманів і т.і. Всі спроби користуватися подібними засобами для відганяння бісівських нападів - це не більше ніж самообман, тому, що ці речі походять від самих слуг сатани. Вам вони не допомогли, але Ви все ж таки продовжуєте їх шукати знову і знову.

Подібні до цього наївні спроби деяких людей зняти «порчу» з допомогою «білої магії», оскільки цю назву придумано лише з метою обману простих людей. Насправді ніякої різниці між «чорною» і «білою» магією не існує, тому що магія, як така, - це наука спілкування зі світом нечистих духів, тобто з демонами. Саме з допомогою демонів і звершують всі свої дії і  «чорні», і «білі» маги, яких українською називають волхвами, ворожбитами, відунами, чародіями, а також  ворогами Бога та людей..

Ще один Ваш недолік полягає в тому, що на основі, напевно, свого досвіду Ви розділяєте людей на 4 групи по степені чутливості дії демонів. Деякі з них явно відчувають цю дію, бачать і чують демонів, а інші - взагалі нічого не відчувають. Істинна причина подібних явищ полягає зовсім не в природних якостях людини, не в її чутливості, а в степені її гріховності. Чим грішніша людина, - тим менше в неї залишається благодаті Божої. А це означає, що вона буде менш захищеною від дії демонів, які, звичайно, одразу ж цим і скористаються.

Підтримувати контакт з істотами духовного світу, який невидимо існує довкола нас, пронизуючи собою весь всесвіт, людині можливо лише в тому випадку, якщо за своїми духовними якостями вона наближається до жителів тих чи інших сфер цього, невидимого для більшості людей, духовного світу.

Люди, які домагалися, завдяки багаторічній праці над очищенням своєї душі від гріхів, високої степені чистоти помислів, слів і діл, ставали спроможними входити в контакт зі світом світлих ангельських духів. Більше того, їх удостоював Своїми відвідинами Сам Господь Ісус Христос і Його Пречиста Мати - Богородиця Марія. Такими були, наприклад, преподобні Антоній та Феодосій Києво-Печерські, Сергій Радонезький, Серафим Саровський, Олександр Свирський і багато інших як прославлених, так і не прославлених Церквою святих. І навпаки, ті, які оскверняють свої тіла і душі гріховними вчинками, словами та думками, уподібнюються за своїми якостями гріхолюбним і безблагодатним відкиненим духам, тобто демонам, а тому стають доступні для дії цих покровителів нижчих сфер духовного світу. Звичайно, бувають винятки, коли Сам Господь, бажаючи врозумити людину, відкриває їй можливості духовного контакту з духовним світом, але це трапляється не часто: один, або декілька раз в житті. Проте в наш час, як Ви мабуть чули і читали в пресі, багато людей в тій чи іншій формі підтримують контакт із розумними істотами невидимого духовного світу. Одні називають їх космічним розумом, інші - ангелами, або богом, ще інші - інопланетянами, а хтось просто домовиками, або барабашками. Та нам потрібно знати, що всі ті істоти і «голоси», якими би не називали себе іменами - є ніщо інше, як ті ж злі духи, які різними способами намагаються завоювати довіру людей, щоб потім мати владу над їх розумом, волею та тілом. У своїй духовній практиці мені не один раз доводилося зустрічати тих, хто має безпосередній контакт з «Ісусом Христом» і «Богородицею», які після багаторазового читання формули відречення від сатани перетворювалися, на очах здивованих контактерів, у демонів без всілякого камуфляжу, тобто з рогами та хвостами.

Можна бути абсолютно впевненим у тому, що всі теперішні контакти з духовним світом - це контакти з насельниками нижчих його сфер, тобто з демонами. Ця впевненість базується на знанні і видінні тієї безодні гріха, в яку попало все теперішнє людство.

Серед контактерів немає ні одного дзеркально чистого (з духовної точки зору), святого чоловіка, який би шляхом довгого християнського подвигу покаяння очистив свою душу від гріховних пристрастей.

Те ж саме можна сказати і про всіх екстрасенсів, що пробують переконати себе і навколишніх в тому, що сила, якою вони володіють, дана їм від Бога. Деякі з них, правда, чесно признають, що підключаються до «космосу», від якого і одержують необхідну для впливу на людей енергію. Ці зізнання, або заяви можна назвати чесними уже тому, що всякому, хто хоча б трошки знайомий з таємним окультним вченням, відомо, що під іменем «космосу» мається на увазі сам Люцифер - сатана, який і дає своїм служителям демонічну силу, що звершує іноді шалені чудеса і тимчасові зцілення для завоювання собі легковірних.

 

***

Прочитавши те, що було сказано вище про Ваші неправильні дії з метою захисту від бісівських нападів, у Вас, звичайно, може виникнути заперечення, - знову цитую Ваш лист: «Я і святою водою кроплюся, і «Господи помилуй» 40 раз читаю, але не завжди допомагає. А коли читаю молитви «Хто живе під покровом Всевишнього» і «Нехай воскресне Бог», - біси кричать: «Не вірте їй, вона бреше, не допоможе їй, вона наша!» Якщо я обкурюю ладаном, вони стають ще злішими, кричать: «не підходи, уб'ємо»... В п'ятницю вони особливо голодні - нападають всі одразу, кусають до крові, ні святої води, ні молитов не бояться». Зі всього цього, ніби сам собою напрошувався висновок про те, що церковні методи безсильні, як і інші, і не можуть захистити людину від влади злих духів. Проте багатовікова практика Церкви запевняє, що це не так. Більшість людей за всі минулі роки і століття аж до сьогодні, - чому і я свідок, - звільнялася від бісівського засилля саме завдяки Церкві, її молитвам та таїнствам. А якщо вам здається, що церковні методи боротьби з демонами нічого не допомагають, то це тому, що у Вас абсолютно неправильне відношення до них.

По-перше, потрібно зрозуміти, що не слова самі по собі можуть навести страх на бісів і прогнати їх, а коли християнин, що з глибокою вірою в церковній молитві звертається за допомогою до свого Творця, то Сам Бог Своєю Божественною силою захищає прохача. Саме сила Божа, а не що-небудь інше проганяє демонів. Якщо ж людина звертається до ворожби, використовуючи всілякі заговори, «обереги» і т.п., то з їхньою допомогою вона, іноді сама того не підозрюючи, звертається до демонів. Ці фрази, вислови, які нам часто здаються незмістовними та нерозумними, для них являються умовним знаком і паролем для контакту і дії. Тут уже включаються в дію сили сатани. Але в останньому випадку, демони допомагають лише тим, хто з ними свідомо співпрацює, або тим, кого сподіваються притягнути до співпраці в майбутньому. Всеодно, якщо людина призначена ними до духовного, а іноді фізичного знищення (коли вони по якійсь причині не бажають з нею співпрацювати в боротьбі проти інших людей), демони не лише не чують її, якщо вона вимовляє якісь заговори і заклинання, але ще більше насміхаються над нею і навіть посилюють свої знущання, так як вона сама дає їм на це право своїм до них позитивним ставленням.

По-друге, потрібно знати, що навіть вимовляння церковних молитов  ще  не  являється   гарантією   на одержання швидкої Божої допомоги. Бог допоможе лиш тому, хто достойний його допомоги. І ми не зможемо навіть безперестанними молитвами і ударами головою об землю заставити Його допомогти нам, якщо Він не вважатиме нас достойними Своєї допомоги. Він абсолютно вільний у Своїх вчинках.

Чим же можливо привернути до себе милість Божу?

Лише любов до Бога, - джерела всякого блага, -   може привернути до нас Його Божественне милосердя. Про це, до речі  і сказано у відомій Вам молитві «Нехай воскресне Бог», в якій читаємо: «так нехай загинуть біси від лиця тих, хто лю6ить Бога…» Тут логічно і однозначно сказано, що від бісів Бог захистить лише тих, хто любить Його.

Вам, мабуть, відома перша і найголовніша заповідь Божа: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм». (Мт. 22;37). Коли ж ми знаємо цю заповідь, то як же ми можемо, не стараючись навіть виконати її, надіятися одержати від Бога особливу допомогу?! Про те, в чому виражається любов до Бога, сказано в Євангелії від Івана устами Самого Господа Ісуса Христа: «Якщо любите Мене, - дотримуйтесь Моїх заповідей» (Ів. 14,15), а трохи далі Він повторює: «Хто любить Мене, той дотримується слова Мого... А хто не любить Мене, слів Моїх не додержується» (Ів. 14,23-24).

Що зараз можна сказати, знаючи все це, про людину, яка ніколи не жила згідно заповідей Божих, не орієнтувалася на них у своїх ділах та вчинках, більше того, - не бажала їх знати? Цілком можливо, що ця людина все своє життя тільки те і робила, що порушувала Божі заповіді. Що ж їй чекати від Бога?...

Але ми в той же час знаємо, що у Своїй великій любові до людей бог не бажає смерті навіть найостаннішому грішникові. Він завжди готовий вибачити йому, якщо той щиро, всім серцем усвідомив, наскільки він образив Бога своїми гріхами. Людина може одержати прощення, якщо буде про це Його просити, якщо відкриє в таїнстві сповіді всі свої гріхи священикові; якщо знайде в своєму серці твердий намір боротися з колишніми гріхами і всіма силами буде намагатися не допустити їх знову. Звичайно, не може людина зразу виправитися, відкинути всі свої грішні звички, неправильні погляди, неправдивий світогляд. Не може людина одразу стати святою. Визволення від гріхів, гріховних пороків та звичок - тяжка і клопітка праця. Це завдання, виконати яке покликані Богом всі люди («багато бо званих…» Мт. 22,14). Для виконання його нам дано час - це час нашого життя. Проте слід пам'ятати: сама людина не може впоратися з цим завданням, - надто велика і сильна протидія демонів і власних наших гріховних звичок, а воля людська, навпаки надто розбещена і слабка. Тільки з допомогою Божою, при Його співпраці, Божественній благодаті, що діє в святих таїнствах Православної Церкви, людина може виконати те, чого чекає від неї Бог: спасти свою душу від гріхів і, щасливо пройшовши Суд Божий, увійти в безкінечну радість нового життя у вічному Царстві Його слави.

 

***

Зараз, нарешті наблизившись до кінця свого затягнутого вступу, спробую дати Вам декілька практичних порад, виконавши які, Ви зможете чекати собі реальної допомоги Божої:

  1. Важливою умовою, без якої неможливо на щось відБога сподіватися є, як Ви, напевне, уже зрозуміли - цілковита і щиросердна сповідь своїх гріхів, починаючи з 7-літнього віку аж до сьогодні. Тільки цілковите і щиросердне покаяння може розвалити стіну гріхів, поставлену Вами між собою та Богом. Без виконання цієї умови безуспішно і думати про яку небудь допомогу у Ваших стражданнях, вони будуть лише збільшуватися, їх закінчення відбудеться в психіатричній лікарні, як це звичайно і буває з нерозкаяними грішниками.

Для того, щоб підготуватися до сповіді і нічого не забути, щоб очистити все, навіть найпотаємніше, звільнити свою душу від старих і навіть забутих гріхів, Вам необхідно перш за все придбати в церковних кіосках такі брошури: «На допомогу в покаянні», «Досвід підготовки до сповіді» о. Іоана (Крєстьянкіна) або інші аналогічні книги. Потім (можна не дома, якщо заважають біси), сісти за стіл із вказаними книгами, з аркушем паперу і авторучкою, щоб, читаючи, одночасно записувати на папері всі гріхи, що в них зустрічаються, навіть якщо вони були хоча б один раз в житті.

В цій роботі дуже потрібно заставити себе: а) не пробувати применшити значення гріхів, б) побороти сором, який може протистояти щиросердній сповіді, інакше вона не принесе жодного полегшення. Між іншим, при записі своїх гріхів не потрібно вдаватися в подробиці, але сам гріх повинен бути безумовно названий.

Краще за все посповідатися в якому-небудь монастирі, насамперед вияснивши, хто зі священнослужителів більш досвідчений в цій справі, адже дуже багато залежить від священика, який повинен, уважно дослідивши душу людини, допомогти їй правильними запитаннями найбільш ретельним способом очистити свою душу. Якщо поблизу немає досвідчених священиків, доведеться узнавати у віруючих, де вони є, і їхати туди.

Запам'ятайте: Ваше майбутнє залежить від якості цієї сповіді! Вона не повинна бути загальною, а лише індивідуальною.

  1. Одночасно з підготовкою до сповіді потрібно готуватися до Причастя, без якого не повернеться до людини благодать Божа, не почнеться її приєднання до благодатної Божої сили, яка одна лише може захистити її від демонічного впливу. До цього великого таїнства Причастя Тіла і Крові Господа Ісуса Христа потрібно підходити з великим благоговінням. До нього прийнято готуватися постом і молитвою.

Звичайно перед Причастям сучасні християни постяться 3 дні, а в минулі часи постилися навіть тиждень. Піст передбачає в цей період харчування без продуктів тваринного походження і в меншій кількості, ніж звичайно; більш часті відвідування в ці дні церковних богослужінь, утримання від яких-небудь розваг, старанніше читання ранішніх і вечірніх молитов перед святим Причастям. Рекомендується причащатися регулярно, приблизно 1 раз на місяць.

  1. Перед Причастям, або після нього, потрібно пройти по можливості таїнство Єлеопомазання. Через це таїнство віруючим подається зціляюча сила Божа, яка також значно послаблює і дію бісів.В Троїце-Сергієвій Лаврі, наприклад, воно звершується кожного дня в Гетсиманському скиті.
  2. Важливими засобами в боротьбі з демонами є молитва і піст, про які Бог - Господь наш Ісус Христос сказав: «рід же цей (тобто бісівський) виганяється тільки молитвою і постом» (Мф. 17,21). Ось чому так важливо дотримуватися установлених Церквою постів, тому що завдяки їм людина одержує від Бога силу, що її захищає. Так, наприклад, в середу, коли Юда зрадив Господа, і в п'ятницю, коли Спаситель добровільно пішов на хресну смерть, св. Церква назначила одноденні пости у всіх неділях року, з деякими винятками. Саме в п'ятницю смертю на хресті Христос викупив все людство від смерті. В цей день всі ті, хто вірує в Нього, одержали можливість визволитися від тиранії бісівської влади. Викупленням і прощенням гріхів була повернена людям Божа благодать, яка відганяє демонів, адже була знищена стіна гріхів, що стояла між людиною і Богом. Ось чому в п'ятницю, як Ви самі помітили, біси особливо злі. Їх непереможна влада над людьми зменшилася. Вони не можуть тепер заволодіти тілом і душею людей, які щиро вірять у Христа, живуть за Його святими заповідями і вдаються до Церковних таїнств. Проте демони виміщають всю свою сатанинську злобу на тих грішниках, які залишилися без благодаті і своїми гріхами знову кладуть стіну між собою і Богом.

Необхідно також привчати себе до щоденної і регулярної молитви, починаючи своє самонавчання з  ранішніх і вечірніх молитов, які є в любому молитовнику.

Закінчивши ранішні молитви, поверніться лицем на захід і вимовте вголос тричі: «Відрікаюся від тебе сатано, і всіх діл твоїх, і всієї гордині твоєї». Після кожного разу подуйте і плюньте в той же бік, тобто на захід. Ці слова потрібно вивчити напам'ять і промовляти щоденно, як вранці, так і ввечері, після вечірніх молитов. Перед тим, як лягти в ліжко, читаючи молитву «Нехай воскресне Бог», перехрестити рукою всі чотири сторони світу, а також свою постіль від голови до ніг. Крім того, враховуючи Ваші обставини, Вам можна порадити читання акафісту священномученику Кіпріану, а також акафіст мученику Трифону, які допомагають людям, що знаходяться під демонічним впливом.

Потрібно привчати себе і до Ісусової молитви, яку можна багаторазово повторювати, або подумки, про себе, або пошепки в любий час і на любому місці: в дорозі, в черзі за хлібом, підчас приготування їжі, або прання білизни. По мірі очищення людини вона здобуває все більшу силу відгонити бісів. Складається ця молитва всього лише із восьми слів: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішну».

Якщо людина не любить Бога, не живе за Його заповідями і вся, від голови до ніг, обліплена, немов брудом, несповіданими гріхами, то її молитви не мають ніякої сили, тому що Бог не слухає нерозкаяних грішників і не посилає їм Своєї благодаті. Це Вам теж повинно бути добре зрозумілим, оскільки і самі Ви пишете, що біси, у відповідь на Ваші молитви, кричать: «Не вірте їй, вона бреше, не бійтеся, не допоможе їй, вона наша!» І, дійсно, молитва без чистої і сильної віри - брехня, і немає в ній ніякого сенсу. Біси її не бояться. Корисно буде, якщо Ви придбаєте поясок із молитвами «Нехай воскресне Бог» і «Хто живе під покровом Всевишнього». Його одягають під одежу: на тіло, або на нижню білизну.

  1. Для того, щоб знаходитися під Божим покровом, потрібно жити за Його святими заповідями, які треба добре знати і розуміти, а для цього необхідно вивчати книгу «Закон Божий», або «Православний катехизис», які продаються в багатьох церквах. Крім того, потрібно завжди читати житія святих, в яких знайдете дуже багато корисного і відчуєте дух православного християнина. Євангеліє треба читати щоденно по дві глави і більше, якщо дозволяє час. Знати його християнинові потрібно так, щоб будь-яке місце він міг би переказати близько до тексту. Раджу також придбати таку духовну літературу:
  • «Люди і демони» - священик Радіон.
  • «Велике в малому» - С.А.Нїлус.
  • «Дорога до спасіння» - єпископ Феофан.
  • «Православні чудеса в XX столітті».

Всі ці книги були видані після 1991 року і продавалися в церковних кіосках.

  1. В найближчий час необхідно освятити Вашу квартиру. Для цього викличте додому священика і попросіть його включити в чин освячення спеціальну молитву, яку читають для вигнання злих духів із житлових приміщень. Вона знаходиться у другій частині требника і називається «молитва, що охороняє від злих духів». Але, майте на увазі, що якщо в квартирі поселилися демони високого чину, вони можуть не вийти після першого освячення. В цьому випадку, звичайно, просять священика через деякий час відслужити дома водосвятний молебень до Пресвятої Богородиці з повторним читанням вищевказаної молитви і окропленням всіх кімнат. Два рази в тиждень кропіть самі свою квартиру Йорданською водою і, по можливості, часто запалюйте в кутках церковний ладан, який можна попросити, або купити в церкві. Ним слід кадити у всіх приміщеннях квартири, роблячи в повітрі кадильний хрест на всі чотири сторони світу. До приходу в дім священика можна намалювати олівцем на всіх стінах православний восьмикінцевий хрест, біси їх дуже не люблять.
  2. Ні в якому разі не можна вступати в суперечку, або розмову з демонами, які для привернення до себе довіри дуже часто говорять правильні речі; дають вірну інформацію, щоб потім, жорстоко обманувши, познущатися над жертвою. Ні в якому разі не можна слухати, а тим більше довіряти їм. Всі їхні слова потрібно забивати Ісусовою молитвою. Коли пристають дуже сильно, говоріть вголос (якщо нікого з людей немає поблизу): «Відійди від мене, духу нечистий, не бажаю тебе слухати, тільки в Господа мого Ісуса Христа вірю, поклоняюся, і Йому одному служу». Після цього зверніться, як серце підкаже, за допомогою і заступництвом до Господа Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці і до свого Ангела-хоронителя.

 

***

Завершуючи, нарешті, своє послання, хочу звернути Вашу увагу на велике милосердя Боже, виявлене до Вас, що не допустило демонам заволодіти Вашою свідомістю, як це дуже часто трапляється. Ви ще здатні правильно розуміти і критично оцінювати ситуацію і все те, що з Вами діється. Це дозволяє сподіватися, що Господь не зовсім відступив від Вас, що Він ще чекає Вашого покаяння і навернення. Тому щоденно дякуйте Богові, Який за Ваші гріхи не відняв, по милості Своїй, у Вас розум.

Як показала духовна практика, всі, хто з вірою вдавалися до Бога за допомогою, хто старався розпочати нове життя згідно заповідей, хто з довірою виконував вказані вище поради, ті на протязі декількох місяців, рідше одного-двох років, визволялися від бісівських нападів, подібних до тих, від яких і Ви страждаєте.

Були, звичайно, і такі випадки, коли Господь, значно полегшував страждання людям, якими заволоділи демони, попускав їм ще довгий час нести цей, хоч і більш легкий, хрест. Шляхи Божі, якими Він веде людину до спасіння, не завжди зрозумілі і нам потрібно лише з довірою приймати те, що Він вирішив нам дати, просячи у Нього сили і терпіння донести свій хрест до кінця. І Він, Милосердний, ніколи не залишить нас без Своєї допомоги. Прошу добре пам'ятати, що якщо зцілена Богом людина знову почне грішити, демони повернуться знову «і буде для тієї людини останнє гірше першого» (Мт. 12,45).

Бажаю від усієї душі і Вам одержати від Бога милість і прощення.

Недостойний ігумен N.

P.S. Ще одна, це вже остання порада: перечитайте це послання декілька разів, щоб ліпше його засвоїти.

на початок


Витяги з канонічних правил

61 Правило VI Вселенського Собору

Ті, що віддаються чарівникам, чи так званим стоначальникам, чи іншим подібним, щоб узнати від них, що захочуть їм відкрити, згідно з древніми отцівськими постановами про них, нехай підлягають правилу шестирічної покути. Цій же покуті слід піддавати і тих, котрі водять ведмедиць, чи інших тварин, на посміховище і на шкоду найпростіших, і, з'єднуючи обман з божевіллям, вимовляють гадання про щастя, про долю, про родовід, і безліч інших подібних толків: рівно і так званих хмарогонителів, обаятелів, виготовлювачів запобіжних талісманів, і чаклунів. Затверділих же в цьому, і тих, що не відвертаються і не втікають від таких пагубних і язичницьких вимислів, визначаємо зовсім відлучати від Церкви, як і священні правила велять. Адже яке спілкування світла до пітьми, як каже Апостол, чи що спільне у Церкви Божої з ідолом, чи яка частина вірному з невірним, яка згода у Христа з веліяром?

24 Пролило Анкірського Собору

Волхвуючі, що наслідують язичницькі звичаї, або вводять декотрих у доми свої, заради вишукування чарівництва, чи і заради очищення, нехай піддаються правилу п'ятирічного покаяння, згідно установленим ступеням: три роки припадання і два роки молитов без причастя Святих Таїн.

65 Правило святителя Василія Великого

Той, що розкаявся в чарівництві, чи у "цілительстві" хай проведе в покаянні час, покладений для убивці, з розподілом згідним тому, як сам себе викрив у кожнім гріху.

72 Правило його ж

Той, хто віддав себе волхвам, чи комусь подібному, нехай буде під єпітимією стільки ж часу, скільки убивця.

83 Правило його ж

Ті, що волхвують і поступають згідно язичницьких звичаїв, або вводять деяких у доми свої, заради вишукування чародійств і заради очищення, нехай підлягають правилу шестиріччя: рік нехай будуть плачучими, рік слухаючими, три роки припадаючими, і єдино так стоять з вірними, і так нехай приймуться.

на початок


Акафіст священному ученику Кіпріану та мучениці Юстині, які мають від Бога благодать визволення від чарівництва та переслідувань бісівських

Кондак 1

Вибраний від служіння диявольського на служіння Богу і до сонму святих зарахований, священномученику Кіпріане, моли Христа Бога, щоб визволитися нам від сітей лукавого і перемогти світ, тіло, диявола і всі взивали до тебе:

Радуйся священномученику Кіпріане, скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Ікос 1

Ангельські сили здивувалися, як від мистецтва чародійництва навернувся ти, богомудрий Кіпріане, до пізнання Божественного і через покаяння знайшов ангельське безпристрастне життя. Ми ж наверненню твоєму дивуючись, співаємо тобі так:

Радуйся, що наверненням твоїм ангелів здивував;

Радуйся, що лик святих возвеселив;

Радуйся, що мудрість свою виявив;

Радуйся, що за Христа вінець прийняв;

Радуйся, бо тобою біси відганяються;

Радуйся, бо через тебе всі хвороби зцілюються;

Радуйся, священномученику Кіпріане, скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Кондак 2

Бачив Господь, як Кіпріан нечестивими батьками з малих літ відданий був на навчання демонському служінню, і захотів навернути його до Себе, щоб з ангелами і всіма святими співав Йому: Алилуя.

Ікос 2

Маючи розум недовершений для осягнення вищого, Ти старанно трудився, святий Кіпріане, вивчаючи демонські лжехитрощі, але, пізнавши неміч бісівську, що ті бояться Христа, навернувся до пізнання Бога Істинного і тому тебе величаємо так:

Радуйся, що демонські хитрощі переміг;

Радуйся, що оману служіння йому розкрив;

Радуйся, що змія лукавого посоромив;

Радуйся, що християнство прославив;

Радуйся, бо ти є мудріший від мудрих світу цього;

Радуйся, бо ти є розумніший від розумних;

Радуйся,    священномученику    Кіпріане,    скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Кондак З

Сила Вишнього просвітила твій розум, блаженний Кіпріане, коли не маючи успіху в чарівництві проти Юстини, біси сказали тобі: «Ми трепещемо і боїмося сили Хреста, яким відганяє нас діва Юстина». Ти ж  відповів: «Ви Хреста боїтеся, але розп'ятий на Хресті є сильніший за Хрест». Тому ти прийшов до  храму Господнього співати з усіма вірними: Алилуя.

Ікос З

Маючи розум просвічений силою з висоти, прийшов Кіпріан до пресвітера, просити хрещення, але той, боячись лукавства чаклуна, не прийняв його. Кіпріан же пішов до храму Господнього і там під час літургії, коли диякон виголосив: "Оголошені вийдіть" - ти сказав: "Не вийду з храму, доки не прийму хрещення". Ми ж твоєму нарозумленню радіючи співаємо так:

Радуйся, силою з висоти просвічений;

Радуйся, Господом нарозумлений;

Радуйся,що пізнав силу Хреста;

Радуйся, що відігнав від себе демонів;

Радуйся, що життя своє виправив;

Радуйся, що стопи свої до Церкви направив;

Радуйся,    священномученику    Кіпріане,    скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Кондак 4

Буря помислів охопила Кіпріана, як йому прийняти хрещення. Тому найперше, взявши свої чародійні книги, приніс їх на середину міста і там спалив їх, співаючи Богові: Алилуя.

Ікос 4

Почувши пресвітер, що Ти, премудрий, маєш благий намір стати християнином, хрестив тебе і поставив читцем у храмі. Через те ми співаємо тобі:

Радуйся, що духів злоби переміг;

Радуйся, що книги чародійні спалив;

Радуйся, що захотів стати християнином;

Радуйся, що прийняв святе хрещення;

Радуйся, що подвигами і чеснотами прикрасився;

Радуйся, бо ти пресвітером наставлений;

Радуйся, священномученику Кіпріане, скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Кондак 5

Боготканий одяг святого хрещення прийнявши, Кіпріане всехвальний Ти гаряче молився Богові за прощення раніше вчинених гріхів, від усіх християн співаючи Богові: Алилуя.

Ікос 5

Пресвітер, бачивши подвиги і труди твої, священномученику Кіпріане: піст, часті нічні бдіння, колінопреклоніння, покаяння, сльози і молитви, після випробовування поставив тебе дияконом. Ми ж, дякуючи Богові, вихваляємо тебе:

Радуйся, що день і ніч з покаянням до Бога взивав;

Радуйся, що за прощення гріхів молився;

Радуйся, що показав приклад виправлення;

Радуйся, що молитви Господу в сльозах приносив;

Радуйся, що дорогу до спасіння пізнав;

Радуйся, що полум'яну любов до Христа виявив;

Радуйся,    священномученику    Кіпріане,    скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Кондак 6

Образ християнського благочестя діви Юстини наслідуючи, священномученику Кіпріане, ти відкинув нечестиве вчення і, охрестившись, воістину християнином довершеним явився, устами своїми та чистим серцем з вдячністю співав богові: Алилуя.

Ікос 6

Коли засяяло в серці твоєму світло Божественної досконалості,   богомудрий   Кіпріане,  ти   прийняв  сан священика, а потім і єпископа, тож благаємо тебе, просвіти і наші серця твоїми молитвами, і гаряче взиваємо до тебе:

Радуйся, що в сан єпископа посвячений;

Радуйся, що на орлину висоту піднесений;

Радуйся, місто, яке на вершині гори стоїть;

Радуйся, світильнику, який перед Богом палаєш;

Радуйся, молитвенику до Христа невтомний;

Радуйся, учителю Богом дарований;

Радуйся,    священномученику    Кіпріане,    скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Кондак 7

Господь, бажаючи, щоб всі спаслися, дарував нам цього молитвеника, заступника і цілителя від піднебесних духів злоби. Бесідами бо і повчаннями про Бога твоїми, багатьох приводив до покаяння і виправлення гріховного життя, навчаючи всіх співати Богові: Алилуя.

Ікос 7

Новий премудрий лікар явився світові, священномученику Кіпріане, бо молитві твоїй чародійні підступи протистояти не можуть, насилання лукавими людьми злих духів швидко руйнується і проганяється. Ми ж,

бачачи даровану тобі Божу силу, виголошуємо так:

Радуйся, що чародійні підступи руйнуєш;

Радуйся, що ти страшних бісів проганяєш;

Радуйся, бо від тебе духи зла наче дим зникають;

Радуйся, що у важких муках швидко помагаєш;

Радуйся, що від бід і скорбот визволяєш;

Радуйся, що страждання в радість перетворюєш;

Радуйся,    священномученику    Кіпріане,    скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Кондак 8

Дивне чудо являється тим, хто приходить до тебе з вірою, священномученику Кіпріане, бо даною тобі від Бога благодаттю біси, що мучать людину, виганяються, хворі ж зціляються виголошуючи Богові: Алилуя.

Ікос 8

Піднісшись до Бога всім серцем, преславний, і всією душею Бога возлюбивши, бажав і старався творити Його волю, і, як пастир добрий, ти не відкинув обтяжених нещастями, але прохав у молитвах Бога дарувати нам зцілення і втіху. Тому, вихваляючи любов твою до Бога, виголошуємо тобі так:

Радуйся, що всім серцем полюбив Христа;

Радуйся, ти, що дбав про всі чесноти;

Радуйся, недужим і розслабленим допомого;

Радуйся, в скорботах і журбі втіхо;

Радуйся, підступів і спокус, які приходять від світу, тіла і диявола - прогонигелю;

Радуйся всіх недугів душевних і тілесних цілителю;

Радуйся,    священномученику    Кіпріане,    скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Кондак 9

Все ангельське воїнство звеселилося, отче, бачачи тебе, непохитного воїна Царя Небесного, коли ти, проповідуючи Христа, ведений був з Юстиною на усічення мечем. Ти ж уболіваючи за неї, щоб не відреклася Христа, побачивши тебе усіченим, мовив їй: "Нехай усічуть першою тебе". І схиливши під меч голови свої, ви проспівали Богові: Алилуя.

Ікос 9

Похвали багатоголосні не зможуть по достоїнству оспівати ваші страждання за Христа, бо ви не побоялися погроз лютих, а з світлими хорами ви стали перед судилищем царським, закликаючи всіх вірних взивати до вас так:

Радуйтеся, віри Христової непохитні сповідники;

Радуйтеся, Пресвятої Троїці відважні проповідники;

Радуйтеся, що за Христа душі ваші поклали;

Радуйтеся, що люті муки за ніщо вважали;

Радуйтеся, бо страждання ваші вірними прославляються;

Радуйтеся, бо імена ваші в храмах Божих звеличуються:

Радуйся, священномученику Кіпріане, скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Кондак 10

Бажаючи спасти душі всіх одержимих нечистими духами, не переставай завжди молитися до Господа. Кіпріане богомовниче, бо тобі дана благодать молитися за нас, щоб, помилувані і очищені, співали Богові: Алилуя.

Ікос 10

Будь стіною, твердинею і огорожею міцною, священномученику Кіпріане, для тих, хто з теплою вірою і любов'ю до тебе приходить. Будучи захищені, врятовані від ворогів видимих і невидимих, прославляємо тебе так.

Радуйся, ти, який переміг духа злоби смиренням;

Радуйся, що вогнем молитви стріли ворожі попалив;

Радуйся, стіно і огорожо від ворогів видимих і невидимих;

Радуйся, прикрасо преславна Церкви Православної;

Радуйся, допомого предивна покинутих лікарями;

Радуйся, найлюбіша втіхо і радосте скорботним;

Радуйся,    священномученику    Кіпріане,    скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Кондак 11

Неумовкаюче славослів'я Пресвятій Трійці більше за інших ти, священномученику Кіпріане, приніс, бо заради милосердя до впалих грішників ти благоволив недостойним стати достойними і бути причисленими до сонму святих. Ми ж, дякуючи Богові за таку ласку до нас, грішних, взиваємо до Нього: Алилуя.

Ікос 11

Світлосяйною свічкою був ти богомудрий в Церкві Христовій, просвічуючи неземним світлом душі вірних, молимось тобі: просвіти і наші затьмарені гріхами серця, щоб співати тобі так:

Радуйся, Трисяйним світлом осяяний;

Радуйся, до сонму святих зарахований;

Радуйся, бо світлом неземним душі вірних осяваєш;

Радуйся, бо заблукалих на дорогу праведну наставляєш;

Радуйся, з ями погибельної, як ягня, Спасителем врятований;

Радуйся, для бісів осоромлення, а для людей радість;

Радуйся священномученику Кіпріане, скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Кондак 12

Благодаттю, яка дана тобі від Бога, щоб перемагати силу ворожу і всяке сатанинське нашестя, переміг ти ворогів твоїх і мученицьким подвигом закарбував віру в Христа. Тепер же, стоячи перед Престолом Царя слави, молися, всеблаженний Кіпріане, щоб врятуватися нам від полону диявольського, щоб взивати до Бога: Алилуя.

Ікос 12

Оспівуючи твою вірність Богові і дивні преславні чудеса, величаємо і вихваляємо тебе, священномученику Кіпріане, бо ти прийняв від Бога таку благодать. Тому ж молимо тебе: коли в час смерті нашої полки демонів обступлять душі наші, вияви до нас заступництво твоє, щоб врятовані тобою, ми взивали до тебе так:

Радуйся, від ворожих сил, які наступають, скорий заступнику;

Радуйся, від всяких скорбот і смутку визволення;

Радуйся, який, Христа всеціло возлюбив;

Радуйся, що душу свою за Нього поклав;

Радуйся, що в крові Агнця обмився;

Радуйся, що в оселях Господніх оселився;

Радуйся,    священномученику    Кіпріане, скорий помічнику і молитвенику за душі наші.

Кондак 13

0, пречудний і преславний угоднику Божий, священномученику Кіпріане, швидкий помічнику всім, хто до тебе звертається, прийми від нас недостойних цю хвалебну пісню. Молимо тебе, святителю, від багатьох недугів зціли, від ворогів видимих і невидимих заступи та ублагай Господа, щоб від вічних мук врятуватися нам і з  тобою співати: Алилуя.

(Цей кондак співається тричі, а потім ікос 1 і кондак 1 один раз)

 

Молитва до свт. Кіпріана

О, святий угоднику Божий, священномученику Кіпріане, скорий помічнику і молитвенику за всіх, хто до тебе звертається! Прийми від нас, недостойних, похвали оці, виблагай у Господа Бога для нас у немочах - зміцнення, у скорботах - утіху і всім усе корисне для життя цього. Вознеси до Господа твою благу і сильну молитву, щоб охороняв і зберігав нас від гріхопадінь, а тим, які впали у гріх, дарує істинне покаяння і вбереже всіх нас від полону диявольського та приборкає тих, які кривдять нас. Будь нам поборником могутнім від усіх ворогів видимих і невидимих. Подай нам терпіння, а в час кончини нашої вияви нам заступництво від мучителів у митарствах; щоб під твоїм проводом дісталися ми до Єрусалиму Вишнього і удостоїлися в Царстві Небесному зі всіма святими славити і оспівувати пресвяте ім'я Отця, І Сина, І Святого Духа на віки віків. Амінь.

на початок


Молитви від нечистої сили

Молитва від чаклунства

Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, охорони мене заступництвом святих Твоїх ангелів, молитвами Всепречистої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії, силою Чесного і Животворчого Хреста, святого архистратига Божого Михаїла та інших небесних сил безтілесних, святого пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана, святого апостола і євангеліста Іоана Богослова, священномученика Кіпріана і мучениці Юстини, святителя Миколая, архиєпископа Мірлікійського,  чудотворця,  святителя  Льва, єпископа Катанського, святителя Микити Новгородського, святителя Іосафа Білгородського, святителя Митрофана Воронезького, преподобного Сергія, ігумена Радонезького, преподобних Зосими і Савватія Соловецьких, преподобного Серафима Саровського чудотворця, святих мучениць Віри, Надії і Любові та матері їх Софії, святого мученика Трифона, святих і праведних богоотців Якима і Анни і всіх святих Твоїх, допоможи мені недостойному(ній) рабу(і) Твоєму(ій) (ім'я), визволи мене від усіх підступів ворожих, від всякого зла, чаклування, чарівництва і від людей лукавих, щоб не змогли вони вчинити мені що-небудь зле.

Господи, світлом Твого сяяння охорони мене зранку, в полудень, ввечері й у часі сну та силою благодаті Твоєї відверни, віддали всякі злі нечисті сили, що діють за намовою диявола. А якщо задумане зло почало свою дію (через чаклуна), зупини його та поверни в безодню пекельну, бо Твоє є царство і сила, і слава Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь!

 

Псалом 90-й

Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, той скаже до Господа: «Охороно моя та твердине моя, Боже мій, - я надіюсь на Нього! Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної, він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук - Його правда. Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні. Впаде тисяча з боку від тебе і десять тисяч праворуч від тебе, до  Тебе ж  не дійде!..

Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним побачиш, бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище! Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться, бо Своїм Ангелам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, - на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги! На лева й вужа ти наступиш, левчука і крокодила ти будеш топтати! «Що бажав Він мене, то його збережу, зроблю його сильним, - бо знає ім'я Моє він; як Він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його і прославлю Його, і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!»

 

Молитва

«Нехай Воскресне Бог»

Нехай воскресне Бог і розвіються вороги Його, і нехай біжать від лиця Його всі ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай загинуть біси від лиця тих, хто любить Бога  і хто осіняє себе хресним знаменням і в радості промовляє: Радуйся Пречесний і Животворчий Хресте Господній, що проганяєш бісів силою розп'ятого на Тобі Господа нашого Ісуса Христа, що до пекла зійшов, й подолав силу диявола, й дарував нам Тебе, Хрест Свій Чесний, на прогнання всякого супротивника. О Пречесний і Животворчий Хресте Господній, допомагай мені зі Святою Дівою Богородицею і зо всіма святими Небесними Силами завжди, нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

 

Псалом 69

Поквапся спасти мене, Боже, Господи, поспішися ж на поміч мені! Нехай посоромлені будуть, і хай застидаються ті, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть усі, хто бажає для мене лихого! Бодай повернулися з  соромом ті, хто говорить на мене: "Ага! Ага!" Нехай тішаться та веселяться Тобою усі, хто шукає Тебе, та хто любить спасіння Твоє, і хай завжди говорять:"Хай буде великий  Господь!" А я  вбогий та бідний, - поспіши ж Ти до мене, о Боже: моя поміч і мій оборонець - то Ти, Боже мій, не спізняйся!

 

Також дуже корисно читати Євангеліє, особливо Євангеліє від Іоанна, а також і всі решту книги Біблії.

на початок


Життя священномученика Кіпріана і мучениці Юстини діви

Сказання про святих мучеників Кіпріана і Юстину існує з глибокої давнини. Жили вони наприкінці III - початку IV століття. Батьківщиною Кіпріана вважається Антіохія, у північній частині Сирії.

Зі сказання відомо, що Кїпріан навчався філософії і волхвуванню в язичницькій Греції й  у Єгипті і дивував усіх своїми пізнаннями в таємних науках, подорожуючи по різних країнах і роблячи перед народом усілякі «чуда».

Нарешті Кіпріан прибув у своє рідне місто Антіохію, де також дивував усіх, діючи невідомою силою. У той час тут жила дочка язичницького жерця - Юстина. Вона вже була просвічена християнською вірою, перше поняття про яку одержала випадково, почувши слова про Христа із уст диякона тутешньої церкви, що проходив мимо будинку її батьків у той час, як вона сиділа біля вікна. Молода язичниця постаралася більше дізнатися про Христа, перша звістка про Якого так глибоко запала їй в душу. Юстина полюбила ходити в християнську церкву, слухати слово Боже і нарешті прийняла святе хрещення. Незабаром вона переконала і свою матір і навіть батька в істині християнської віри. Язичницький жрець, прийнявши хрещення, висвячений був у сан пресвітера, і будинок його став благочестивим християнським житлом.

Тим часом Юстина, що була славною красунею, звернула на себе увагу одного багатого язичницького юнака на ім’я Аглаїд. Він просив її стати його дружиною, але Юстина, присвятивши всю свою любов Хрисгові, відмовилася від шлюбу з язичником і ретельно уникала навіть зустрічі з ним. Він, однак, наполегливо переслідував її. Бачачи неуспішність усіх своїх старань, Аглаїд звернувся до знаменитого волхва Кіпріана, думаючи, що все доступне його таємничому знанню, і просив волхва подіяти своїм мистецтвом на серце Юстини.

Кіпріан, сподіваючись одержати багату винагороду, дійсно вжив усі засоби, що міг почерпнути в науці волхвування, і,  призвавши на допомогу бісів, намагався схилити Юстину на шлюб із юнаком, що полюбив її. Обгороджена силою своєї повної відданості Христові, Юстина не піддалася ніяким хитруванням і спокусам, залишаючись непохитною.

Тим часом у місті з'явилася морова пошесть. Був розпущений слух, що могутній волхв Кіпріан, якому не вдаються його волхвування, мстить за опїр Юстини цілому місту, навівши на нього смертельну хворобу. Переляканий народ приступив до Юстини, як до винуватниці суспільного нещастя, і переконував її задовольнити волхва і вийти заміж за Аглаїда.

Юстина заспокоїла народ і у твердому сподіванні на Божу допомогу обіцяла швидке звільнення від згубної хвороби. І дійсно, як тільки вона помолилася Богу своєю чистою і міцною молитвою,  хвороба припинилася.

Ця перемога і торжество християнки були в той же час повним посоромленням Кіпріана, що вважав себе могутнім волхвом і похвалявся знанням таємниць природи. Але це ж послужило і до спасіння людини, обдарованої великим розумом, що, головним чином, по омані розтрачувався на неварте вживання. Кіпріан зрозумів, що є щось вище, ніж його знання і таємниче мистецтво, ніж та темна сила, на сприяння якої він розраховував, прагнучи вразити неосвічену юрбу. Він зрозумів, що все це - ніщо перед пізнанням Того Бога, якого сповідає Юстина. Побачивши, що всі його засоби недійсні проти слабкої істоти - молодої дівчини, озброєної тільки молитвою і хресним знаменням, Кіпріан осяг значення цих двох дійсно всемогутніх знарядь. Він прийшов до християнського єпископа Анфіма (+302; пам'ять 3(16) вересня), розповів про свої омани і просив навчити його істин христової віри, щоб підготуватися до єдиного правдивого шляху, відкритого Сином Божим, і потім прийняв святе хрещення. Через рік він був поставлений ієреєм, а потім єпископом, тим часом як Юстина присвячена була в диякониси і поставлена начальницею громади християнських дівиць.

Підбадьорені полум'яною любов'ю до Бога, Кіпріан і Юстина багато послужили поширенню і утвердженню христового вчення. Це прикликало на них гнів супротивників і гонителів християнства. Одержавши донос про те, що Кіпріан і Юстина відвертають народ від богів, областеначальник Євтолмій схопив їх і повелів мучити за віру в Христа, яку вони сповідували. Потім він відіслав їх до імператора, що був у той час у Нікомідії, за наказом якого вони були усічені мечем близько 304 року.

Священномученик Кіпріан і мучениця Юстина шанувалися вже древньою Церквою. Святитель Григорій Назіанзін (+389; пам'ять 25 і ЗО січня (7 і 12 лютого) говорить про них в одному зі своїх слів. Імператриця Євдокія, дружина Феодосія Молодшого, близько 425 року написала на їх честь вірш.

«Від мистецтва чарівничого навернувся, богомудрий, до пізнання Божественного, - оспівує Церква в кондаку святим мученикам, показався ти світові лікар наймудріший, зцілення даруючи тим, що шанують тебе, Кіпріане з Юстиною, з нею же молися Людинолюбному Владиці, щоб спас душі наші».

на початок


Про необхідність читання ранкових і вечірніх молитов

Одна з найважливіших книг для православного християнина - молитовник. На його початку поміщені ранкові і вечірні молитви, які християнин повинен неухильно читати щодня.

У ранкових молитвах православний християнин виражає свою радість, звертаючись до Бога відразу ж, «Вставши після сну». Одночасно він усвідомлює свій занепалий стан і просить: «Помилуй мене, Боже, по великій милості Твоїй» (Пс. 50,3); сповідає православну віру, читаючи Символ віри. Потім він просить благословення на майбутню працю протягом дня, просить Бога зміцнити віру, «щоб сатана не полонив мене і не похвалився, Слово, що відірвав від Твоєї руки і захисту»; звертається до ангела-хоронителя з молитвою про покров: «Не попусти злому духові володіти мною через пристрасті мого смертного тіла»; в останній молитві, зверненій до Пречистої Діви, просить визволити його від різних скорботних обставин «і від усіх дійств лукавого».

У вечірніх молитвах віруюча людина звертається до Бога з молитвою «Помилуй нас, Господи, помилуй нас». Вона просить у Бога допомоги, щоб побороти «ворогів тілесних і безтілесних», молить Його; «Господи... усю  сатанинську силу віджени від мене», «покрий мене від людей деяких, і бісів, і пристрастей і від усякої іншої поганої речі». Взиває християнин і до ангела-хоронителя: «Від усякого лукавого ворога визволи мене». Майбутній сон наводить на міркування про смерть: «Невже ця постіль буде мені за домовину?» I, дякуючи богові за минулий день, православна людина випрошує мирний сон у цю ніч, сповідає свої гріхи і молиться «про знищення злих духів»: «Визволи мене від усяких нападів бісівських...».

Ось коротенько зміст ранкових і вечірніх молитов, котрі щодня повторює християнин. Склали їх великі православні подвижники і богослови: преподобний Макарій Великий, святитель Василій Великий, преподобний Антіох, святитель Іоанн Златоуст, преподобний Петро Студит, преподобний Іоанн Дамаскін. Спочатку молитви були написані на грецькій мові, а потім, у свій час, переведені для більшого розуміння слов'янських народів на старослов'янську (розмовну мову того часу у всіх східних слов'ян), а в недавні часи (знову ж таки для кращого розуміння) на українську. Тому що кожна людина має право молитися зрозумілою їй мовою, згідно слів Святого Писання: "…ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер! Як багато, наприклад, різних мов є на світі, - і жодна з них не без значення!.. Але в церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою!" (1 Кор.14;9,10,19).

Пам'ятаючи слова Христа Спасителя: «Де двоє чи троє зібрані в ім'я Моє, там і Я посеред них» (Мт. 18,20), - ми, принаймні раз у день, повинні робити спільну молитву всією родиною, коли один читає, а всі інші моляться. Родина в православному розумінні - це домашня Церква. У ній починається виховання майбутнього покоління, закладаються основи духовного життя підростаючих дітей. Те, що вони одержать у родині, вони пронесуть потім через усе своє життя.

Молитва є спілкування людини з Богом, їжа для душі. Припустимо, що із сьогоднішнього дня віруюча людина перестала молитися. Змін у своєму житті вона не помітить: як і раніше життя йде своєю дорогою, наповнене турботами і суєтою і жадає від людини все більше сил. Але якщо ми подивимося з  відстані десятків років, тобто декількох поколінь, то побачимо явні зміни.

Спробуємо порівняти життя людини минулого сторіччя з нашим сучасним життям.

У ті часи життя і побут родини, що складалася з віруючих людей, були побудовані на молитві.Усі разом молилися, разом трудилися, разом ходили в храм, дотримувалися церковних традицій. Життя в родині будувалося на вірі в Бога, любові до Церкви і духовенства, повазі до старшого. При цьому не було гострої «проблеми поколінь», «проблеми батьків і дітей».

У наш час, у результаті активної атеїстичної пропаганди, різних соціальних змін і т.д., людина перестала молитися, втративши віру в Бога. Весь зміст буття зосередився в турботі про матеріальну сторону життя, про «земне царство». Але матеріальні цінності і приземлені ідеали, позбавлені духовного змісту, почали втрачати свою привабливість, а із втратою сенсу життя почалося розкладання людської особистості, родини, та й усього суспільства в цілому. Приведемо такий  приклад.

Можна з упевненістю сказати, що в порівнянні з минулим століттям медицина зробила великі успіхи в служінні здоров'ю людини. Але правомірне питання: чи стала людина від цього здоровішою? Навряд.

Виявляється, забуття духовних проблем і зосередження уваги тільки на проблемах тіла веде до загальної дисгармонії. Люди почали частіше хворіти, з'явилися нові хвороби, інші прийняли більш масовий характер. Часом недуги навалюються на людей зовсім несподіваним чином. Підсилилися алергії, внутрішній світ людини став більш агресивним, піддається впливу гнівливості, дратівливості. Все дуже просто: людина не має духовного захисту, благодаті і допомоги Божої у боротьбі з духами злоби піднебесної.

Становище погіршується ще й тим, що в духовному житті не буває порожнечі. Позбавившись підтримки світлих сил, цілі покоління виявляються у владі темних сил. Більш того, у пошуках виходу при вирішенні життєвих проблем, проблем здоров'я й ій. сучасна людина сама звертається до допомоги різних «доброчинців» і «цілителів». І, подібно до сніжної кульки, число «нетрадиційних» лікарів росте відповідно до попиту, та й здібностями вони перевершують один одного. Засоби, які вони пропонують, видаються сучасній людині більш легкими і здатними принести користь. Але проходить якийсь час, і людина переконується в тому, що її стан погіршився. І тільки дійшовши до цієї межі, люди згадують нарешті про Церкву.

У  наших храмах ми бачимо соборну молитву, коли під час богослужіння моляться разом усі віруючі. Зберігається й індивідуальна молитва: у важких обставинах людина згадує про Бога і звертається до Нього. Найбільше ж постраждала в нас молитва сімейна. Тим часом, родина і молитва - явища, що тісно переплетені між собою: «занедужала» родина - в ній припинилася молитва; припинилася молитва -«занедужала» родина.

Зараз багато говорять про необхідність відродження духовності. Відроджувати її потрібно в кожній людині й у кожній родині. Сучасне суспільство можна порівняти зі стіною, що складена з м'яких цеглин, що розсипаються. Доти, поки в нас не буде відроджена здорова християнська родина, суспільство буде хворіти. Родина повинна будуватися на молитві, постійній і щоденній. Коли в родині буде єдність у молитві, тоді буде єдність і у всім іншому. Тим часом, наш нинішній стан такий, що колись очевидні речі тепер потрібно доводити.

Щоденна молитва представляється сучасній розцерковленій свідомості довгою і нудною, не говорячи вже про постійну недостачу часу. Люблять при цьому виправдуватися тим, що не були привчені батьками в дитинстві, не закладено із самого початку… Таким чином, біблійний приклад Адама й Єви, що згрішили, посилаючись перед Богом один на одного, чи на створеного Ним змія (див. Бут. 3,12-13), виявився дуже доречним.

Тим часом, «Царство небесне силою береться» (Мт. 11, 12), тобто потрібні визначені і постійні зусилля, праця, подвиги, молитви, чесноти. Як тіло наше вимагає їжі і питва кілька разів на день, так само і наша безсмертна душа має потребу в постійній духовній їжі.

Відродження духовності змушує повернутися до наших Православних джерел, зробити їх складовою частиною повсякденного життя. Перший крок у цьому напрямку - звертання до Бога з молитвою на початку і наприкінці дня. Можливість для цього є: православні молитовники видаються зараз чималими тиражами і доступні всім бажаючим. Згадаймо, що тільки якийсь час тому віруючі повинні були переписувати молитви від руки і вони це робили, тільки щоб любою ціною спілкуватися з Богом.

Тож і ми навчімося годуватися із того життєдайного джерела, яким є молитва. Тоді ніякі злі сили не відірвуть нас від Бога, Котрий є нашим єдиним захистом і пристановищем.