Достовірність канонічних Євангелій
оскільки до Валентіана не було валенпан, і до – Маркіона не було маркіонитів, як і інших невірномислячих…(III.4.3.). Блаженні апостоли, заснувавши та влаштувавши церкву (Римську) (ав.), доручили єпископське служіння Ліну… . Його наступником ставАнакліт; після нього третім від апостолів отримав єпископство Климент, який бачив блаженних апостолів і спілкувався з ними… . Наступником цього Климента став Еварест, Евареста – Олександр… . Таким чином, через це преємство церковне передання і проповідь істини від апостолів дійшли до нас. Це є найдосконалішим доказом того, що одна і та ж животворча Віра зберігалась від апостолів до нашого часу в істинному вигляді.” (III.3.3.) 10 Вище наведені цитування дають також рішучу відсіч лжевчителям другої половини XX ст., які намагались зародити сумнів у душах віруючих стосовно достовірності Святого Писання Нового Заповіту. Наприклад, один з них писав: “В різних християнських громадах, переважно Близького Сходу, почалося складання біографій Ісуса— Єдиною причиною, за якою Євангеліє Матфія, Марка, Луки, Івана виявились переможцями, потрібно вважати те, що їх шанували найсильніші та найвпливовіші християнські громади. Єпископату, який канонізував Новий Заповіт, в майбутньому не вигідно було з ними ворогувати” 11. Уважному читачеві відразу спадає на око вся хиткість такого обгрунтування. Адже, навіть, користуючись здоровою логікою, можна дійти висновку, що авторитетом в цьому питанні в першу чергу були ті церкви, які в минулому мали тісні стосунки з апостолами і, можливо, чули проповідь Спасителя. Разом з тим, автор, певне випадково, у своїй книзі наводить цінний для церковної історії факт: “В 30-х роках нашого століття було знайдено уривок папірусу, відомого тепер як “Папірус Райленда” (ім’я англійського колекціонера, в зібранні якого він був), на якому хтось записав сім віршів 18-тої глави Євангелія від Івана. Згідно палеографічних та інших досліджень, цей документ датується приблизно 125-135 рр.. Його знайдено у похідній сумці єгипетського солдата, що свідчить про досить широке вже в той час розповсюдження Євангелія від Івана.” 12