Язичницький філософ Цельс у творі “Істинне слово” використав багато дослівного євангельського тексту, зазначаючи, що його авторами були учні Ісуса Христа. Св. Іриней Ліонський писав: “Евіонсї, які користуються лише Євангелієм від Матфія, в ньому ж викриваються як проповідники невірних понять про Господа. Маркіон, який скоротив Євангеліє від Луки, залишками цього Євангелія викривається як хулитель Єдиного Бога. Ті ж, які відокремлюють Ісуса від Христа17, й стверджують, що Христос оминув страждання, а постраждав Ісус, надаючи перевагу Євангелію від Марка, можуть виправитись, якщо читатимуть його з любов’ю до істини. Послідовники Валентина, які для підтвердження свого вчення користуються Євангслієм від Івана, ним же викриваються у своїх помилках… . Отже, наші противники, користуючись цими (джерелами), засвідчують про істинність запозичених нами з них доказів”18.
Вивчаючи твори святих отців, неможливо не помітити, що в них згадуються й шануються як богонатхненні лише зазначені чотири Євангелії. Архієп. Філарет Гумілевський у своїй праці19 засвідчує, що древні письменники серед відомих тоді Євангелій вирізняли “написані зусиллями людської немочі” й наводить слова Орігена: “Св. Матфій писав без напруження. Саме так, з натхнення Божого Духа, писали Марк, Іван та Лука”. Чудовою апологією щодо числа визнаних Церквою Євангелій є II-а глава з III-ьої книги “Проти єресей” св. Іринея Ліонського. Автор, посилаючись на пророцтво Ієзекіїля (Ієзек. І.І-28) та св. ап. Івана (Апок. 4.6-8), пише: “Невігласами, навіть, нахабами є всі ті, які спотворюють ідею Євангелії та збільшують або зменшують число згаданих Євангелій, – одні для того, щоб здаватися іншим такими, що знайшли більше ніж істина; інші, – щоб зневажати постанови Божі (III. 119)… Не може бути Євангелій більше чи менше, ніж їх є насправді.”