через відпущення священиче, котрим сила дана від Христа Господа в’язати й розв’язувати.

Запитання

Що потрібно уважати в тому Сакременті?

Відповідь

Передусім: той, котрий покутує, має бути православним християнином, бо без доброї віри жодна покута бути не може. По-друге, розгрішити покутника [ніхто] не може, тільки православний священик, бо поза Церквою спасіння нема й відпущення. По-третє, той, котрий до покути приступає, аби передусім мав жаль і скруху сердечну за ті гріхи, котрими Господа Бога і ближнього образив. По-четверте, має по єдиному гріхи свої, у котрих сповідається, визнавати, бо важко буде йому відпустити [щось] із того, про що не відає священик. Щодо того багато є прикладів у Письмі Святому, а передусім у Діях апостольських: «І багато хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої». Також і всі, котрі приходили до святого Івана, визнавали гріхи свої, як Марко святий свідчить: «І до нього приходила вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, і в річці Йордані від нього хрестились вони, і визнавали гріхи свої». Над той наказ є апостольський такий: «Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах». А сповідатися маємо тільки перед тими, котрі володіють силою відпускати і вміло нам порадити.

Запитання

Як чиниться від сповідника відпущення гріхів?