Відповідь

Після вислухання сповіді від покутника, священик, добре уваживши скруху сердечну, і саму сповідь, і ревність того, котрий сповідається, до виправлення, а також стан [тяжкість], гріхів, призначає покуту згідно цього – котрі гріхи має відпустити, а в котрих має затримати, розгрішаючи в молитвах своїх, вживає таких слів: «Я, даною мені владою від Христа Господа, розгрішаю тебе в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа», – і цими словами чинить його здатним до прийняття найсвятішого Сакраменту Тіла і Крови Господньої, так що на судному дні за те від Господа Бога не має бути судженим, згідно сказаного: «Що тільки зв’яжете на землі, зв’язане буде на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі».

Запитання

Які наслідки того Сакраменту?

Відповідь

Явні наслідки є: що людина, позбувшись гріха, набуває ніби нової невинности, із сина гніву, а не ласки, стає сином ласки Божої, коли досить вчиняє за гріхи, покутуючи згідно науки сповідника.